Софія Вітерець - Право на кохання, Софія Вітерець

— Та хто кому поступався?

— Думаєш, я не бачила, як ти підклав мені свій номер на жеребкуванні? Тобі ж випали набагато зручніші умови житла, — пригадала, коли як тільки потрапили до замку, всім роздали різні картки.

Під кожною було по будиночку розташованим недалеко один від одного. Але й були пусті картки, коли ми мали придумувати чи будувати собі житло самі. Й мені дісталася саме така. Ще й коли раптом тримала в руках зображення повноцінного дому, думала, що мені привиділося. Але надто швидко зрозуміла, в чому ж справа.

— От і скористаюся ними. Ти ж запросиш? — лукаво підморгнув Дартен, поверувшись обличчям до мене.

— Ех ти… — посміхнулася, розуміючи, що таки не відмовлю. Та й мала зайву кімнату, тож спокійно могла дозволити собі це.

— Тоді сьогодні ж прийду на поселення!