Вікторія Вецька - Подорож до натхнення , Вікторія Вецька

Шлях до нових можливостей

Одного вечора, коли Валерія стояла на балконі вдивляючись на зимове місто, вона відчула дивне відчуття присутності. Вона озирнулася і побачила Коронацію, яка стояла на порозі, з тією ж загадковою усмішкою.

— Я знала, що ти повернешся, — сказала дівчина з легкою усмішкою, відчуваючи хвилювання і спокій одночасно.

— Ти була права, — Коронація тихо підійшла і стала поруч. — Але цього разу я прийшла не для того, щоб давати поради, а щоб привітати тебе. Ти зробила великий крок вперед.

— Завершити роман? — Валерія поглянула на Коронацію, не зовсім розуміючи, до чого веде ця зустріч.

— Не лише роман. Ти знайшла себе. Ця подорож була більше, ніж просто шлях до натхнення. Ти відкрила у собі нові сили, нові почуття, і тепер ти вже не та Лера, якою була раніше.

Валерія задумалася над цими словами, її погляд заглибився в далечінь, ніби намагаючись зазирнути за горизонт свого майбутнього. Справді, вона змінилася. Колишні страхи й невпевненість, які колись стримували її від дій, тепер залишилися лише тінню в минулому. Кожен новий день наповнювався відчуттям пригоди, можливостей і творчого пошуку.

—  Але що далі? — тихо запитала вона, відчуваючи, що це ще не кінець її шляху. Щось важливе ще чекало попереду.

Коронація, загадкова і спокійна, дивилася на Валерію з м’яким блиском в очах, ніби вже знала відповіді на всі її запитання.

—  Далі ти підеш своїм шляхом, — відповіла вона з легкою усмішкою. — Ти вирушиш на «Мистецький арсенал» і виступиш перед іншими, поділившись своєю історією. Це буде твоє випробування, але конкурс — це лише зовнішня подія. Справжня перемога вже відбулася всередині тебе. Ти здолала свої сумніви, відкрила своє серце й душу для нових можливостей. І тепер, коли ти звільнена від старих обмежень, зможеш досягти будь-якої вершини.

Коронація схилилася ближче, і її голос набув таємничого відтінку:

— Твоє майбутнє пов’язане з багатьма людьми, і твоє письмо — це тільки початок. Ти будеш не просто автором, а тим, хто надихатиме інших.

— Але як? Я всього лише одна людина.

— Кожен із нас — лише одна людина. Але кожен з нас має силу впливати на світ. Ти відкрила цю силу, коли почала писати. Не зупиняйся. Твоя подорож тільки починається, і я завжди буду поряд, коли тобі це буде потрібно.

Коронація підійшла до Валерії ще ближче.

— Пам’ятай, Леро, натхнення завжди поруч, навіть якщо ти його не бачиш. Ти стала частиною цієї магії.

І з цими словами вона зникла, залишивши Валерію на балконі, де світло ліхтарів повільно змінювалося на м’який вечір. Дівчина знала, що цієї зустрічі більше не забуде, і що попереду на неї чекали нові випробування. Але тепер вона була готова до будь-чого — з вірою в себе і свої сили.

Вона встала, вдихнула на повні груди і повернулася до свого комп’ютера. Тепер Валерія точно знала, що її роман — це лише початок.

Після тієї зустрічі з Коронацією дівчина відчула, що щось змінилося в її житті. Тепер, коли роман був завершений і надісланий на конкурс, її душу наповнював дивний спокій. Проте питання не давало їй спокою: чи дійсно це кінець їхніх зустрічей? Відчуття, що Коронація прийде знову, не покидало Валерію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍