Вайлет Альвіно - Обіцянка, Вайлет Альвіно

Розділ 1.4

- Ооо, здається ми вже перейшли межу друзів, ти так не думаєш? - глузливо запитала його, просто для того, щоб зберігати позитив й безтурботність. Ніби нічого й не сталося. 

Чорт, навіть зрада колишнього забулася. Хороша стресотерапія...

Переспи з найкращим другом, вилікуй розбите серце! 

Як слоган із реклами, шкода, що засіб так собі - з побічними ефектами.

Я посміялася. Сашко ніби теж всміхнувся, та щось в його погляді мені не сподобалося, тому я швиденько перевела тему.

- Ти щось взагалі пам'ятаєш? - в цілому проблемами пам'яті після алкоголю я не страждала, але ж мене завжди друг страхував, а тут - все як в тумані. Якісь образи, слова... І те, про що краще не думати, бо моя тендітна натура шаріється.

- Частково...

- І в мене те саме. Та непевно краще й не згадувати...

- Ага...

На годиннику була вже одинадцята, і якщо нас не підводив здоровий глузд, ми якимось чином опинилися в номері готелю. А отже час виселення вже скоро.

Згребла свою сумку і помітила на столику папірець.

"Цим засвідчую, що Сашко найкраща людина у всьому світі. Не козел як інші мужики."

"Цим засвідчую, що Аліна накраща дівчина на землі. Не меркантильне стерво."

"І бути нам подружжям в 30, якщо дві самотні душі не знайдуть свої половинки."

"Нехай буде так!"

Оце так-так... Не очікувала від себе, та й від Сашка теж... Ще й з такими вивертами.

- Що там у тебе?

- На, почитай, НАРЕЧЕНИЙ..., - друг аж слиною вдавився й закашлявся. А коли прокашлявся й прочитав написане, тупо заржав, як коняка.

- Ну а що, непоганий план...аха-ха... майбутня дружино. А якщо серйозно, може ми б це обго...

- Стоп! Ні. Не треба. Сталося й сталося. Ну з ким не буває. Живемо далі! Все ходімо, - і направилася на вихід, та шелест паперу змусив мене зупинитися й обернутися. - Ти що, на пам'ять забираєш?

- Аякже. Такий важливий документ, ще й підписаний.

- Тьфу ти...

- Я ще до нотаріуса сходжу, точно не відвертишся, - знову засміявся він, за що й отримав моєю кофтою по голові.

Так все й закінчилося. Ми десь з тиждень трохи так уникали один одного, ну не могла я на нього дивитися, одразу в голові непристойні картинки виникали. Та життя закрутило, завертіло й все стало на свої місця. Адже дружба вище за все. А та обіцянка...жарт не інакше...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍