Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Я знову видаю щось схоже на плач чи крик душі, трепетний звук "Ум" різкий та глибокий.

- Почекай моя маленька - Повертає мене перед собою хапає знову за праве стегно тримаючи рукою, та заходить у мене членом, стрімко починає набирати темп, я відкидаю голову назад, майже не дихаю.

- Дивися мені у вічі! - Наказує - Чуєш?- його рвучкі слова потоком розходяться по мині, обіймаю його за шию і дивлюся прямо в очі, Ігор не збавляє, а жене на всі сто, без гальм, без правил, і мене це шалено заводить, мій благаючий протяглий звук "Ум" чути частіше, він виривається з мене самовільно.

- Кажи що любиш мене, навіть якщо це не так, скажи мені - Ігор знову наказує.

- Люблю, я люблю тебе - Повторю, ніби в останнє.

Його губи безпорадно вриваються у мої вуста, язик крадькома заповзає до середини, ніби боїться бути відштовхнутим, а я намагаюся ротом вхопити його вологі губи та слизький язик.Ігор був ненаситним після декількох перерв ми знову починали спочатку, спробувавши чимало поз, аж зносило дах. Тепер я зрозуміла що він мав на увазі ще на парі з Фізкультури, коли казав присідати нижче і в темпі, бо мені довелося присісти на його член у дуже шаленому темпі разів сто, я втомилася здається навіть більше за присідання зі штангою.
Після всього, ми поїхали до Ігоря до дому за місто.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно