Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

- Ну, давай, колись. Є у тебе хтось? - питає раптом Марго

- Немає нікого. - відповідаю, намагаючись сконцентруватися на фільмі.

Але пропалюючий погляд не дає цього зробити.

-А чому? Ти красива, мила. Он, навіть Рома розтанув.

- Ми просто друзі. - повторюю вкотре за сьогодні.

Якщо чесно, я вже сама вірю, що ми з ним друзі, а цій хоч би що!

- Добре, хай не Рома! Але ж поруч стільки хлопців!

- Щось не в'яжеться в мене з ними.

- Ти ж не хочеш сказати, що ти досі незаймана? - з сумнівом запитує Марго.

- Чого немає того немає. - тисну плечима.

- І як воно було? - знизивши голос до змовницького шепоту запитує Марго.

- Так собі. Слабо пам'ятаю. - скривився відповідаю.

- Він був такий поганий? - зі співчуттям питає вона.

- Та звідки ж я знаю. - відповідаю. - Я дійсно мало що пам'ятаю. Не в собі я була.

- Не зрозуміла. - каже вона.

- Накачали мене.

Марго відкрила рот. Не очікувала вона походу такого.

- І? - питає, але швидко додає. - Прости що питаю, можеш не відповідати ...

- Та нічого страшного. - посміхаюся криво. - Просто я дійсно не пам'ятаю. Мені дали коктейль, я його випила і все, темнота. А після хлопець на мені, і ... Ось ці всі відчуття першого разу. - скривилася.

Все-таки гидко згадувати про це.

- Значить цього хлопця так і не знайшли? Що це з тобою зробив.

- А що його шукати, я знаю його. - відповідаю.

- Що-о-о ?! Значить він вже сидить? Цей твій знайомий?

- Ні. Це був хлопець моєї сестри. І він не сидить. Заяву я не подавала.

- Чому? Тільки не треба говорити, що у них з сестрою неземне кохання!

- Наче ні. Вони взагалі розлучилися. Я чула, коли матері дзвонила, як стогнала на задньому плані Марина. Коли вона нас застала, він щось намагався їй пояснити, виправдатися. Мабуть не вийшло.

- Так вона вас бачила?

- Так. І вважає, що я сама затягла його на себе. Завжди думала, що я їй заздрю, і багато іншого. Вона взагалі багато розповіла мені, коли викидала з квартири. Якби я не була така слабка може ще й сказала б щось, але ...

- Стоп! - Марго замотала руками. - Хлопець твоєї сестри зґвалтував тебе, не кривись! Це було саме зґвалтування! А твоя тугодумка сестра звинуватила тебе?!

- Так. - кажу.

- Ти зараз так спокійно про це говориш!

- А чого побиватися? - тисну плечима.

- А після ... Цього в тебе був хтось? - запитує обережно.

- Так. - кажу, посміхаючись.

- Я в шоці! - каже захоплено Марго. - Ти або дуже сильна, або повна дура! Я поки не зрозуміла. Але схиляюся до другого.

- Ну дякую! - сміюся в голос.

- Так, я серйозно! Ти хоч Ромі говорила про це? Він би швидко розібрався з тим хлопцем.

- Ні. Ти взагалі перша кому я це розповіла.

- А як же мати?!

- Вона як завжди на стороні Марини. І слухати мене не захотіла.

- Дивуюся таким людям! Як можна любити одну дитину більше ніж іншого?! Адже вони обидва твої.

- Удвічі прикро, коли ви з сестрою близнючки.

- Та ну нах! - культурних слів у неї походу не знайшлося.

- Ага.

- Ну і таргани у вашій сімейки! Ти вже вибач.

- І не посперечаєшся.

- Чим займаєтеся? - раптом запитує Рома.

Ми з Марго синхронно подивилася на нього.

І давно він тут стоїть? Намагаюся зрозуміти по ньому як багато він почув. Начебто нічого в його вигляді не змінилося. А хіба моє минуле щось змінює? Сумніваюся.

- Ділимось секретами. - відповідає за нас двох Марго.

- Бачу. Знаєш, Саш. А ти виявляється добре впливаєш на Марго. Пів на десяту, а вона вдома.

- Скільки?! - спохватилась Марго. - Я ж обіцяла мамі що приїду до них. Мене уб'ють!

- Залишайся тут. Батькам я подзвоню. - пропонує Рома. 

Марго задумалася. Подивилася на нього, на мене.

- Ні. Я краще до них. Не хочу спати на дивані. Хіба що ти Сашу до себе візьмеш. - дивиться хитро на Рому.

-Можу тобі свою кімнату віддати. - каже він.

- Або я посплю на дивані. - кажу.

- Ні-і-і. Так не цікаво. Я побігла. А ти, - дивиться на мене, підходить, цілує в щоку. - Не буде такою доброю! Усе бувайте!

Попрощалася з Ромою і втекла.

Ми знову залишилися удвох.