Федькович Юрій - Прозові твори, Федькович Юрій

тогді стояв в Зібенбіргу (Семигороді). В місяці червні 13-та і 14-та компанії - при 13-ій стояв я, власне,- перейшли... до міста Марош-Вашаргели. Тут, властиво, стояв цілий 41-й полк, а при нім, в 15-ій компанії, був Гординський-Федькович лейтенантом. Отже, як 13-та компанія прийшла до М.-Вашаргели, Федьковича переведено до нас.

Поручника Федьковича ми, жовніри, зараз сильне полюбили. Бо був він дуже людяний офіцер, з рядовими жовнірами обходився, як рідний брат. А хоть був він на муштрі острий, то до кари нікого не приводив, лишень соромив словами...

А що вже по муштрі, бувало, до нас добрий був - любо згадати! Ото не раз збере нас наш лейтенант навкруг себе та каже наших народних пісень співати або аркана танцювати...

Раз якось... приносить під пахою кілька книжок - дає мені одну, а решту кільком унтер-офіцерам, що були неписьменні. Моя книжка - се був буквар. З неї я невдовзі таки добре підучився. Будучи письменним, я опісля став фельдфеблем,- а се лишень через Федьковичів буквар» («Буковина», 1896, № 128, с. 4).

Про автентичність імен у творі «Кобзар і жовняри» свідчать Федьковичеві листи. Так, весною 1864 р. він повідомляв Д. Танячкевича, що прийшов з війська хворий М. Дучак, що йому (Федьковичу) надіслали свої вітання Хрестик, Павлинчук, Тевтул, Салагор та інші «камраття».

 

 

ОПРИШОК

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1867, № 1, с. 5-7.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 2, с. 169-176.

 

 

БЕЗТАЛАННЕ ЗАКОХАННЯ

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1867, № 4, с. 30-32.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 2, с. 177-183.

 

 

ЖОВНЯРКА

 

Вперше надруковано у «Буковинському календарі на рік 1888». Чернівці, 1887, с. 61-68.

Автограф (з пропуском у середній частині) зберігається в ІЛ, ф. 58, № 460.

Подається за вид.: Писання, т. 2, с. 219-229.

 

 

 

_____________

ПОЯСНЕННЯ СЛІВ

 

 

Аби́х - аби я; якби я

Абши́т - відставка, звільнення від військової служби

Авди́тор - прокурор військово-польового суду

Аді́ть - дивіться

Алеу́та - музичний інструмент

Арнау́т - найманий солдат-албанець

Арога́нція - зухвалість, нечемність

Арти́кул - параграф

Арца́ба - бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс (варцаб)

Арше́ник - отрута

Асентеру́нок - рекрутський набір

Афте́мний - пекельний

 

Ба́діка - старший брат; дядько

Бамбу́рити - сильно вдаряти, бити

Ба́нно - сумно, тужно

Ба́ночка - австрійська монета (гульден)

Банува́ти - сумувати

Ба́рда - сокира

Ба́юр - шнурок, очкур

Бербени́ця - діжечка, барило

Беса́ги - сакви

Бефе́ль - військове навчання, муштра; наказ

Беци́рк - повітовий уряд

Би́лє - бадилля

Би́нда - стрічка

Бігме́ - їй-богу

Бізува́ти - могти

Бла́нений - обшитий хутром, смушками

Блі́ти - блеяти (про овець)

Бо́дня - дерев’яна низька діжка з кришкою

Бока́ч - косогір

Боржій, бо́рше - швидше

Бринду́шка - назва ранньої весняної квітки

Брич - бритва

 

Вайльо́! - вигук розпачу (у значенні «лишенько!», «горе!»)

Ва́ре - слово для підсилення запитання

Вару́нок - умова

Ва́р'ят - божевільний

Вата́жний - старший, головний

Ва́терка (ва́тра, ватра́к) - вогник (вогнище)

Вербеци́рка - військовий прийомний пункт

Виби́ваний - розкішно оздоблений; інкрустований

Визни́на - в’ялена осетрина

Вило́ги - військові відзнаки на комірі

Витяка́ти - вистачати

Ви́цимбрувати - закріпити яму колодязя зрубом (цямринням)

Ві́дав (ві́дай) - видно, мабуть

Віди́й - лютий, злий

Відпра́ва - увільнення (з війська, з роботи); церковне богослужіння

Відь - мабуть, певно; адже

Ві́ля - вілла

Ві́но - придане

Віншува́ти - вітати (переважно у новорічне свято або під час весілля)

Ві́рбіль - барабанний дріб

Воска́рка - ворожка

Встріть - назустріч

Ву́йко - дядько по матері; в гуцулів також - назва ведмедя

Вчини́тися - опинитися

Вшак - адже

 

Габа́ - хвиля

Гадя́рка - змія

Га́зда - господар

Га́йта - повія

Га́чі (га́ча) - штани (штанина)

Га́шечка - гадюка

Гвер - гвинтівка

Гема́йний - рядовий (жовнір)

Гі́я - метушня, натовп

Гліт - ряд, шеренга