Наталія Ігорівна Устрицька - Кваліфікація повторності злочинів

внутрішню єдність, підвищить ступінь суспільної небезпеки. Під продовжуваним злочином можна розуміти систему злочинної поведінки, а система, як відомо, є сукупністю взаємозв’язаних та аналогічних елементів, частин. Оскільки продовжувані злочини не можуть складати дії, які містять ознаки різних злочинів, то природною складовою частиною визначення продовжуваного злочину є тотожність дій. М. Становський вказує, що діяння у продовжуваному злочині мусить мати тотожний характер, всі епізоди поведінки особи повинні бути аналогічні і за формою (наприклад, крадіжка, привласнення), і за способом здійснення наміру. Наприклад, коли особа за одну ніч тричі потрапляла до одного кіоску з метою вилучення продуктів харчування, випливає висновок, що тотожні злочинні дії у кримінально-правовій практиці настають тоді, коли вони повністю збігаються за основними ознаками складу злочину та передбачені однією статтею або однією й тією ж частиною статті КК України[249].

А. М. Магомедов вважає, що в разі продовжуваного злочину слід говорити про юридично однакові (тотожні) діяння, тобто такі, які збігаються за своїми юридичними ознаками, хоча фактично можуть і різнитись[250].

Однак не всі вчені погоджуються з висуненням тотожності злочинних дій як обов'язкової ознаки продовжуваного злочину. У теорії кримінального права є думка, що продовжуваний злочин може складатися з однорідних, а не тільки тотожних діянь[251]. В. Чернов зазначає, що юридично тотожними злочинні діяння повинні бути навіть за їх фактичної неоднорідності[252]. В. Владіміров, Г. Кріволапов вважають, що продовжуваний злочин складається з неодноразових послідовно вчинених упродовж певного часу тотожних, однорідних злочинних актів, які іноді за своїми фактичними ознаками не збігаються[253].

Для правильного розуміння юридичних властивостей продовжуваного злочину необхідно встановити внутрішній зв'язок між окремими діяннями, які складають один злочин. Цей зв’язок виявляється в тому, що діяння є лише необхідним епізодом одного цілого. Взаємозв’язок і внутрішня єдність між окремими діяннями, з яких складається продовжуваний злочин проявляється у направленості кожного з них на один і той самий об’єкт посягання, у подібності способів вчинення, а також в однаковості злочинного наслідку, що настав. У певних випадках можуть збігатися предмет посягання та місце вчинення злочину. Наприклад, до ознак, що розмежовують повторність злочинів та продовжуваний злочин П. К. Кривошеїн відносить предмет і місце вчинення злочину[254]. С. А. Тарарухін вважає, що ці ознаки можуть бути не обов’язкові. Наприклад, продовжуваний злочин, що складається з низки епізодів при єдиному умислі спрямований на вчинення злочину в значному чи у великому розмірі, можливо з різних джерел одночасно[255]. Т. Е. Караєв вважає, що неодноразове розкрадання власності одним і тим способом, вчинене з одним умислом і з однією метою, хоча і з різних місць одного і того ж підприємства, установи чи організації, треба розглядати як продовжуваний злочин[256].

Окремі епізоди продовжуваного злочину не мають самостійного юридичного значення і можуть отримати правову оцінку лише в єдності з іншими злочинними епізодами. У теорії кримінального права було висловлено думку, що кожний з епізодів, які входять до продовжуваного злочину є повноцінним злочином, а не його частиною і продовжуваним злочином може бути будь-який злочин передбачений Кримінальним кодексом, якщо там не зазначено ознаки повторності[257]. Однак таку думку розкритикували. Як зазначив В. П. Малков, злочинні діяння, що складають продовжуваний злочин, не є самостійними, а є лише етапом у продовженні вже початого злочину. Такої думки дотримується Б. А. Курінов та інші вчені[258]. Вони вважають, що продовжуваний злочин може складатись зі суспільно небезпечних діянь, і з інших правопорушень, зокрема адміністративних, дисциплінарних.

В. О. Навроцький вважає, що продовжуваний злочин становить собою поєднання:

— діянь, кожне з яких є злочином, тобто за кожне з яких окремо особа підлягає кримінальній відповідальності;

— адміністративних проступків чи інших правопорушень;

— діянь, одні з яких є злочинами, а інші — незлочинними правопорушеннями[259].

У кримінальному законодавстві не визначено точної кількості діянь, якими можуть бути вчинені продовжувані злочини. Однак у деяких статтях Особливої частини КК законодавець дає вказівку на мінімальну кількість діянь, повторення яких утворює злочин. Наприклад, у ст. 434 КК України — «погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово…».

Неодноразовість у кримінальному праві розуміють вчинення тотожного діяння два або більше разів. Неодноразовість — це сума двох і більше тотожних порушень закону, за які особа підлягає відповідальності як за одне ціле