Солон - Відлуння золотого віку

скоро мусили відступити під натиском свіжих сил римлян; ганебна поразка римлян у Клавдинській ущелині (321 р. до н. е.) від самнітів, наслідком якої був принизливий для римлян мирний договір, якого вони щоправда не дотримались, повернувши незабаром хід війни на свою користь — аж до повного підкорення самнітів; ряд поразок на початку Піррової війни: при Гераклеї (280 р. до н. е.), при Аускулі (279 р. до н. е., знаменита сумнівна «Піррова перемога»), але в цілому війна закінчилася розгромом армії Пірра при Беневенті (275 р. до н. е.); катастрофічний для римлян розвиток II Пунічної війни (216 р. до н. е. — розгромна поразка при Каннах, 211 р. до н. е. — карфагенський полководець Ганнібал був близький до того, щоб здобути сам Рим), яка все-таки закінчилась розгромом карфагенян 202 р. до н. е.

219

134. «Нитка суворих сестриць» — нитка життя, що її уділяють три сести Парки.

220

135—136. 1169 р. від заснування Риму — 416 р. н. е.

221

141—142. Ґетами Намаціан і його сучасники називають вестґотів, які в той час були великою небезпекою для римської держави (410 p., за шість років до початку поетової мандрівки, ґотський король Аларіх вперше за вісім століть захопив сам Рим).

222

145. Рен — р. Рейн.

223

148. «…дощем, Риме, багатша твоїм…» — вважалось, що дощові хмари до Африки приносив північний вітер з Італії. 224

224

Тібр — ріка, на якій стоїть Рим, а також бог цієї ріки.

225

155—156. Покидаючи Рим на судні, поет мав вздовж Тібру минути храм Кастора і Поллукса в римській гавані Остії, а далі — при виході у відкрите море — храм Венери (Кітереї); як Діоскури (Кастор і Поллукс), так і Венера, оберігали тих, що в морі.

226

157. Закони Квіріна — римські закони: Квірін — епітет Ромула.

227

160. — Префект Рима доби пізньої імперії був міським головою з найширшими, зокрема й судовими, повноваженнями; Намаціан став префектом Рима 414 р.

228

Під іменем Авіана до нас дійшло 42 байки, писані елегійним дистихом, які переважно є переробками (хоч і не безпосередніми) грецьких байок Бабрія (II ст.). Байки Авіана мали велику популярність і часто використовувались як шкільна читанка. Нічого певного про автора не знаємо. На підставі мови і стилю роблять висновок, що написані байки не раніше, ніж кін. IV ст.

В байках № 5, 8, 34 у дужки взято «проміфії» (моралі перед основною розповіддю), що навряд чи належать Авіанові.

Чотирнадцять байок (1, 2, 3, 4, 9, 11, 16, 18, 19, 21, 22, 27, 32, 39) раніше переклав М. Борецький (Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія / Укладач В. Маслюк. — Львів: Світ, 2000. — С. 295—301). Байки, запропоновані у цій антології, українською перекладені вперше.

Подаємо таблицю відповідностей Байок Авіана і Бабрія:

Авіан Бабрій 5 139 6 120 8 161 10 188 12 — 13 91 14 56 20 6 31 112 34 140 37 100

229

5—6. «…шкуру нап'яв…» — пор. наш фразеологізм: «бути не в своїй шкірі». Байка увиразнює заклик моральних філософів, зокрема, стоїків — бути собою.

230

2. «…розкошувати в багні…» — пор. в Олександра Олеся: «В болоті жаби рай знайшли…».

231

11—12. Кінцівка байки нагадує нам відомий вислів: «Medice, cura te ipsum» — «Лікарю, вилікуй самого себе» (Єв. від Луки, 4, 17).

232

1. «Задовольнятись своїм…» — цій проблемі Горацій присвячує першу, адресовану Меценатові, сатиру.

233

3—4. «…щоб… Фортуна не повернула колеса…» — пор. наш фразеологізм: «Нехай вже так котиться», «Повернулося колесо фортуни» тощо. Колесо — головний атрибут богині долі Фортуни, символ хиткості щастя.

234

Марсове поле — територія в Римі, де відбувались гімнастичні і військові тренування і змагання.

235

Богиня Земля — Теллюс.

236

Кініфійські отари — кози: долина африканської ріки Кініф славилась тонкорунними козами.

237

3—4. «І позбігався звіриний весь рід… — Всяке було там звір’я…» — зачин байки перегукується з початком «Лиса Микити» І. Франка: «Ось ідуть вони юрбами… — Все, що виє, гавка, квака…».

238

15—16. Мораль байки можна було б окреслити й нашим прислів’ям: «Краще синиця в руці, аніж журавель в небі».

239

У Леоніда Глібова замість цикади — коник-стрибунець. Українська байка передбачає, зрозуміло, відповідний колорит: «Проспівав ти літо Боже, — / Вдача вже твоя така, — / А тепер танцюй, небоже, / На морозі гопака».

240

Мотив ситості у неволі і голоду, але на волі, звучить і в новій літературі, скажімо, в поезії Шандора Петефі («Пісня собак» і «Пісня вовків»). Ось голос вовків: «Але пробитий бік / І голод — все пусте. / Ми терпимо біду, / Та вільні ж ми зате!». «Добровільне рабство — найганебніше рабство», — проектує цей мотив на людське суспільство у своїх «Моральних листах» Сенека.

241

Аніцій Манлій Торкват Северин Боецій (бл. 480—524) — римський філософ, християнський теолог і політичний діяч, «останній римлянин». Займав найвищі державні посади при дворі остґотського короля Теодоріха, проте згодом звинувачений у державній зраді, ув'язнений і через деякий час страчений. Найвідомішим його твором є писана в ув’язненні «Розрада від Філософії». У творі чергуються прозові пасажі з поетичними. Тут подано переклад вибраних поетичних пасажів.

242

І, 1. Настрій цього поетичного вступу багато в чому суголосний настрою «Скорботних елегій» Овідія, який теж оплакує свою старість, до того ж — на засланні.

243

6. «Не відреклися мене: йдуть, куди шлях мій проліг…» — той самий мотив вірної Музи — в Овідія: «Муза — підмога й мені: на шляху покарання, до Понту, // Тільки вона день і ніч побіч вигнанця була» («Скорботні елегії», IV, І, 19—20).

244

17. «…зрадливим добром… забавляла Фортуна…» — Боецій часто акцентує на зрадливості Фортуни, її несподіваних ударах, бо ж сам звідав на собі її жорстокість: успішне, щасливе життя, яким він втішався, змінилось життєвою трагедією.

245

22. Боецій підсумовує свою поезію усталеною в давнину думкою: щасливим можна назвати лише того, хто свій життєвий шлях закінчує щасливо; зразком для античних була оспівана Софоклом трагічна доля Едіпа.

246

I, 7. Поезія складена т. зв. адонієвим віршем. Ця ритмічна-одиниця (—UU—U), що в античній поезії