Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Майя швидко оглянула поле, де інші її однолітки обступили воїнів і зацікавлено слухали. Від когось вона чула, що такі об'єднані заняття будуть проходити й на інших предметах. Як Майя зрозуміла, батько навмисно робив так, щоб старші та молодші курси спілкувалися для обміну досвідом та налагодження зв'язків.

«Розумно», — оцінила Майя, з усмішкою спостерігаючи, як майже з писком від захвату Стефан приймає від Тита меч. Він заніс його, як показав воїн. Візерунок на мечі почав наливатися холодним місячним світлом. Потім хлопець махнув. З вістря зірвалося сяйво, що витягнулося в дугу. Але до мети атака та й не долетіла, впавши на землю і потонувши у траві.

— Вклади більше сили, — порадив Тит.

Стефан знову спробував. Правда, в його руках важкий меч трохи тремтів. Повненький і невисокий Стефан з величезним клинком виглядав комічно. Хлопець знову рубонув. Але нова дуга світла відлетіла ненабагато далі.

— Все, моя черга! — відштовхнув його вгодованим боком Ріаган і вихопив меч.

— Не переймайся, — поплескав Стефана по плечу Тит. — Просто сили поки бракує.

— Її завжди бракує, — буркнув Стефан похмуро і потер чубок зі світлим пасмом.

Ріаган замахнувся, і з меча зі свистом вилетів великий клинок світла. Він пролетів дуже близько від цілі. Хлопець махнув ще раз, і новий клинок рубонув прямо середину земляної перегородки.

— Бачив, як потрібно! — глипнув Ріаган на Стефана, а потім на Лауру, яка глянула в їхній бік.

Красуня в компанії Рути, Ельдара і Вівіана — високого і вбраного аристократа з прізвищем довшим за його самого — стояли неподалік. Вони пробували водяні кільця від списа свого куратора.

— Мені потрібна ще одна спроба, — потягнувся Стефан до меча Тита.

— Ні, твої кволі рученята вже показали, на що здатні, — єхидно зауважив Ріаган.

— Що сказав? — насупився Стефан, стискаючи кулаки.

— Кажу, слабак ти! Навіть зброю в руках втримати не можеш. А ще у воїни зібрався.

На цих словах Ріаган знову глянув на Лауру. Схоже, весь цей спектакль він затіяв для неї. Вирішив показати свою силу на тлі слабшого. Але Стефан виявився слабший, але не боязкий. Приготувався кинутися на забіяку з кулаками. Тит почав заспокоювати хлопців, поки ті норовили зчепитися. За цим зі смішками стежили Лаура, Рута і Вівіан. Ельдар був більше зацікавлений узятим в руки списом, а не метушнею по сусідству.

— Взагалі-то черга леді, — нагадав Тит хлопцям.

Ріаган простягнув Майї меч.

 — Леді Майя, покажіть нам майстерність Семірозов.

Дівчина прийняла меч, проігнорувавши нову насмішку. Тит знову нічого не зрозумів і тільки підтакнув. Широкий меч для Майї виявилася важкуватим. Воїн навіть запропонував допомогти його занести, але дівчина демонстративно відмовилася. Вона стиснула держак. Заглянула через Завісу і побачила закріплені під гардою магічні кола з ниток мани.

Майя наповнила магією заклинання на зброї й занесла клинок. Тит заздалегідь попередив, що інші заклинання використовувати їм поки рано.

Активоване магічне коло відразу пішло уздовж леза, набираючи швидкість. Візерунки на мечі засяяли. Майя махнула, але замість ефектного розсічення повітря сяйнистий клинок тільки злетів і миттю стух.

— Майя, більше магії, — порадив Тит.

Він взяв меч і ще раз показав, як треба запускати світловий клинок.

Майя кивнула і знову занесла меч, намагаючись наслідувати приклад Тита. Відчуття пильних поглядів з боку тільки підвищувало напругу. Вона стиснула держак і знову махнула. На цей раз лезо запустило місячний клинок, але той відлетів ненабагато далі.

До слуху долинуло хмикання чи то Лаури, чи то Рути — хмикали вони однаково противно, що не розрізнити.

— Так, все. Тепер моя черга, — потягнувся до меча Ріаган.

Але Майя відступила.

— Ще раз, — заявила вона.

— Чого? Це буде третій раз! — насупився хлопець.

— А тобі шкода? — гостро глянула на нього Майя.

— Нехай, — підтримав її Тит.

Майя вдячно посміхнулася воїну, стиснула меч і стала зручніше. Не мала часу сумніватися. Вона не збиралася поступатися нахабному Ріагану. Як і виправдовувати очікування зарозумілої багачки. І немов відчувши наміри дівчини, її магія відгукнулася і почала наповнювати тіло. Підіймати силу, що йшла десь із неусвідомленої глибини. Знайомий потік магії знову погрожувало знести Майю. Але дівчина вже вирішила не стримувати його. Їй треба дістати ціль.

Майя вдихнула, чекала, коли енергія наповнить її. Магія з рук почала вливатися в меч, наповнюючи магічне коло. Дівчина занесла клинок, не помітивши, що потік вийшов за краї заклинання. Немов пролився з переповненої чаші, і магія заповнила інші магічні кола.

«Тільки долети!» — наказала Майя, цілячись в перегородку.

— Майя, стій! — долинув голос Тита, але дівчина вже з силою направила меч вперед.

Спалах, яскравий, майже болючий для очей, затьмарив все навколо. По вухах вдарив гуркіт, з-під ніг пішла земля.

 ***

Ріаган простягнув Майї меч.

— Леді Майя, покажіть нам майстерність Семирозів.

Дівчина прийняла меч, проігнорувавши нову насмішку. Тит знову нічого не зрозумів і тільки підтакнув. Широкий меч для Майї виявилася важкуватим. Воїн навіть запропонував допомогти його занести, але дівчина демонстративно відмовилася. Вона стиснула держак. Заглянула через Завісу і побачила закріплені під гардою магічні кола з ниток мани.

Майя наповнила магією заклинання на зброї й занесла клинок. Тит заздалегідь попередив, що інші заклинання використовувати їм поки рано.

Активоване магічне коло відразу пішло уздовж леза, набираючи швидкість. Візерунки на мечі засяяли. Майя махнула, але замість ефектного розсічення повітря сяйнистий клинок тільки злетів і миттю стух.

— Майя, більше магії, — порадив Тит.

Він взяв меч і ще раз показав, як треба запускати світловий клинок.

Майя кивнула і знову занесла меч, намагаючись наслідувати приклад Тита. Відчуття пильних поглядів з боку тільки підвищувало напругу. Вона стиснула держак і знову махнула. На цей раз лезо запустило місячний клинок, але той відлетів ненабагато далі.