Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

просити. І відсутність будь-якої додаткової допомоги здається...

— ...традиційним! — вигукнув Октавіан. — Це дуже традиційно! Подивимось, чи достане цим легіонерам сил вижити самотужки, як справжнім римлянам!

Знову гомін охопив кімнату. Очі сенаторів звертались то до Рейни, то до Октавіана в очікуванні, хто з них зламається першим.

Рейна випрямилась на стільці.

— Ну що ж, — напружено промовила вона. — Пропоную голосувати. Сенатори, пропозиція така: пошуковий загін вирушить на Аляску. Сенат зобов’язується надати повний доступ до римського флоту, пришвартованому біля Аламеди. Жодної іншої допомоги надано не буде. Троє легіонерів вціліють або помруть, покладаючись винятково на власні сили. Усі згодні?

Рука кожного сенатора здійнялась угору.

— Пропозиція схвалена. — Рейна обернулась до Френка. — Центуріоне, твій загін вільний. Сенат має обговорити інші питання. Октавіане, ходи-но сюди на хвилину.

Персі був неймовірно радий побачити сонячне світло. У темній залі, під усіма цими поглядами, зверненими до нього, він почувався так, наче цілий світ лежав на його плечах. І чомусь здавалось, що таке вже не вперше.

Він набрав у легені свіжого повітря.

— То... нам, уважай, кінець? — Хейзел підняла з дороги величезнии смарагд і сунула його до кишені.

Френк із нещасним виглядом кивнув.

— Якщо хтось із вас хоче відмовитись, я це зрозумію.

— Знущаєшся? — промовила Хейзел. — І вирушити на варту до кінця тижня?

Френк усміхнувся. Він повернувся до Персі.

Персі оглянув форум. «Залишайся на місці», — сказала Аннабет уві сні. Але, якщо він залишиться на місці, цей табір знищать. Він підвів очі на пагорби та уявив, як крізь тіні виступає усміхнене обличчя Геї. «Ти не переможеш, напівбоже, — наче говорила вона, — залишайся або вирушай у подорож — я однаково буду тобі вдячна».

Персі подумки заприсягся: після Свята Фортуни він знайде Аннабет. Але поки що. необхідно діяти. Не можна дозволити Геї перемогти.

— Я з тобою, — сказав він Френкові. — До того ж мені кортить подивитись на римський флот.

Вони були в центрі форуму, коли хтось покликав:

— Джексоне!

Персі повернувся й побачив Октавіана, який підтюпцем біг до них.

— Що тобі треба? — поцікавився Персі.

Октавіан посміхнувся.

— Уже вирішив, що я тобі ворог? Це необачне рішення, Персі. Я відданий римлянин.

Френк кинувся на нього.

— Ти підступний, слизький...

Персі й Хейзел довелось разом його стримувати.

— Матінко рідна, — промовив Октавіан. — Навряд чи це відповідна поведінка для нового центуріона! Джексоне, я пішов за вами, тільки тому що Рейна доручила мені повідомлення. Вона хоче, щоб ти прийшов у принципію без двох своїх... гм... лакеїв. Рейна зустрінеться з тобою там, коли в сенаті оголосять перерву. Вона хоче поговорити віч-на-віч, перш ніж ти відбудеш на свої пошуки.

— Поговорити про що?

— Гадки не маю. — Рот Октавіана скривила підступна посмішка. — Востаннє вона говорила віч-на-віч із Джейсоном Грейсом. І після цього я його більше не бачив. Щасти й до побачення, Персі Джексоне!

XV Персі

Персі був радий, що Анаклузмос повернувся у кишеню. Побачивши вираз обличчя Рейни, хлопець подумав, що, можливо, йому доведеться оборонятися.

Вона увірвалась у принципію, пурпуровий плащ здіймався за спиною, хорти бігали біля її ніг. Персі сидів на одному з преторських стільців, який пересунув на бік відвідувачів. Робити цього, можливо, було не слід. Він почав було підводитись...

— Сиди! — проричала Рейна. — Ви вирушите після ланчу. Нам необхідно встигнути багато про що поговорити.

Вона з такою силою кинула свій кинджал на стіл, що миска з мармеладними ведмедиками на ньому задеренчала. Аурум й Арґентум зайняли свої місця ліворуч та праворуч від господарки і вп’ялись палаючими очима в Персі.

— Я щось накоїв? — запитав Персі. — Якщо справа у стільці...

— Не в тобі справа. — Рейна насупила брови. — Ненавиджу наради сенату. Коля Октавіан починає балакати...

Персі кивнув.

— Ти — воїн. А Октавіан — балакун. Варто йому опинитися перед сенатом, і він стає головним.

Вона звузила очі.

— А ти розумніший, ніж здаєшся.

— Дотепно, дякую! Я чув, що Октавіана можуть обрати претором, ну, якщо, звісно, табір до цього доживе.

— А це приводить нас до теми: судний день, і як тобі його відвернути. Та перш ніж я покладу долю табору у твої руки, нам потрібно дещо з’ясувати. — Вона сіла і поклала на стіл срібне кільце, на передній частині якого були зображені меч та факел, як на татуюванні Рейни. — Ти знаєш, що це таке?

— Символ твоєї мами. Богині... е-е... війни.

Він спробував пригадати ім’я, але не хотів помилитись — щось схоже на болонью. Чи салямі?

— Символ Беллони, так. — Рейна уважно його роздивлялась. — Ти не пам’ятаєш, де ще бачив це кільце? Ти справді не пам’ятаєш ані мене, ані мою сестру Гіллу?

Персі похитав головою.

— На жаль.

— Це було чотири року тому.

— Перед тим, як ти прийшла у табір.

Рейна нахмурилась.

— Звідки ти?..

— Чотири смуги на татуюванні. Чотири роки.

Рейна глянула на своє передпліччя.

— І справді. А здається, це було так давно. Мабуть, ти не пригадав би мене, навіть якби мав свої спогади. Я була маленькою дівчинкою — однією з багатьох, які були у спа-салоні. Але ти розмовляв із моєю сестрою за мить до того, як ти і та дівчина, Аннабет, зруйнували мій дім.

Персі намагався пригадати. Він справді це робив. Вони з Аннабет дійсно були в спа-салоні та з якоїсь причини вирішили його зруйнувати. Він гадки не мав, нащо їм це знадобилось. Може, не сподобався масаж глибоких тканин? А може, їм зробили поганий манікюр?

— Не пам’ятаю, — промовив він. — Твої пси не нападають, тож сподіваюсь, ти мені повіриш. Я кажу правду.

Аурум й Арґентум загарчали. Персі здалося, що вони думають: «Ну збреши вже. Збреши».

Рейна постукала срібним кільцем.

— Я вірю у твою чесність, — промовила вона. — Але не всі в таборі такої самої думки. Октавіан уважає тебе шпигуном. Гадає, що тебе відправила Гея, аби ти знайшов слабкі місця табору і розсіював нашу увагу. Він вірить у давні легенди про греків.

— Давні легенди?

Рука Рейни опустилася поміж кинджалом і мармеладками. Персі почав сумніватися, що якщо вона зробить раптовий рух, то вхопиться за мармелад.

— Деякі римляни вірять, що грецькі напівбоги досі існують,