Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Ліра стояла в центрі магічного кола, її серце билося швидко, але впевнено. Вона знала, що цей крок був необхідним. Якщо вона хоче навчитися керувати своєю силою, їй доведеться подивитися в обличчя темряві, що таїлася всередині неї.

— Що мене чекає там? — запитала вона, переводячи погляд з жінки на чоловіка.

— Світ Тіней — це місце, де немає правил, — відповіла жінка. — Він змінюється, пристосовуючись до того, хто в нього входить. Якщо ти не зможеш знайти там рівновагу, ти можеш загубитися… або ж тінь поглине тебе.

Ліра кивнула. Вона знала, що небезпека реальна, але в її душі не було страху—лише рішучість.

— Що мені потрібно зробити?

Чоловік підійшов ближче й простягнув їй невеликий чорний камінь, що світився слабким фіолетовим світлом.

— Це ключ. Коли ти стиснеш його, портал відкриється. Але пам’ятай: ти матимеш лише певний час, щоб знайти відповідь, яку шукаєш. Інакше…

— Інакше що? — запитав Калей, який до цього мовчки спостерігав.

Чоловік подивився на нього з тінню суму в очах.

— Інакше вона більше не повернеться.

Ліра не дозволила сумнівам взяти гору. Вона глибоко вдихнула й стиснула камінь у долоні. У ту ж мить повітря навколо неї здригнулося, а темрява розлилася, ніби вирвалася з іншого світу.

Здавалося, що щось тягне її вниз, і в наступну мить Ліра зникла, залишивши Калей і Селіну стояти перед порожнім магічним колом.

---

Темрява поглинула її.

Ліра відчувала, як падає, її тіло немов розчинялося в просторі. Її думки плуталися, а час втрачав значення.

Коли вона нарешті відчула землю під ногами, перед нею розкрився Світ Тіней.

Це було місце, якого вона не могла описати словами. Тут не було ні дня, ні ночі, лише нескінченна темрява, що мерехтіла сріблястими відблисками. Земля під ногами була м’якою, ніби тінь матеріалізувалася в щось фізичне. Вдалині виднілися спотворені обриси будівель і дерев, які виглядали ніби з іншого світу.

— Ліра…

Вона різко обернулася. Голос був знайомий, занадто знайомий.

І коли вона побачила того, хто стояв перед нею, її серце завмерло.

Перед нею стояла вона сама. Точна її копія—тільки з темними, бездонними очима й аурою, що випромінювала загрозу.

— Ти прийшла, — промовила Тінь, нахиляючи голову. — Але чи зможеш піти?

Ліра відчула, як по спині пробіг холодний піт.

Її справжнє випробування тільки починалося.