IrenStasiuk - Місто під чарами, IrenStasiuk

Артем повернувся до неї, на його обличчі з'явилася якась м'яка, задумлива усмішка.

— Можливо, я просто не хочу, щоб це закінчувалося, — відповів він. Його голос звучав тихо, майже сумно, але з ним була й сила. Він глянув на Олену і побачив, як вона дивиться на нього, не відводячи погляду.

Олена відчула, як у її грудях почав важко битися серце. Вона знала, що між ними щось є, давно знала, але все одно ці слова боляче прокололи її. І, здається, саме зараз, в цьому Києві, де магія була настільки сильною, це почуття стало відчутніше, ніж будь-коли.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись знайти слова. Вона відчувала, що повинна щось сказати, але все, що виходило — це тільки тиша.

Марина, яка йшла позаду, зупинилася, почувши, як змінюється атмосфера між ними. Вона дивилася на них, як на двох людей, що відчули, що їхні світи більше не можуть існувати окремо.

— Ви обоє знаєте, що не можемо постійно тікати від цього, — сказала Марина, кидаючи погляд на обох. — Можливо, час зізнатися не лише в тому, що сталося в Києві, але й у тому, що між вами відбувається.

Олена перевела погляд на неї і миттєво зрозуміла, що Марина має на увазі. Вона підняла голову, і все стало ясно: Київ збудував міст між ними. І якщо вони хочуть пройти його, вони повинні зробити це разом. Але це було складно. Занадто багато неозвучених слів. Занадто багато нерозв'язаних питань.

Артем відчув, як щось тепле і важке наважується на його серце. Його погляд зустрівся з Олениним, і він побачив, як вона нервово стиснула губи, намагаючись знайти відповідь.

— Я хочу, щоб ти знала… — сказав Артем, його голос був тихим, але від нього відчувалося серйозне, майже нетерпляче відчуття. Він зробив крок до неї, і зупинився так близько, що між ними було менше метра. Олена здригнулася, але не відступила. Її погляд зустрів його, і вона побачила в ньому те, що давно боялася побачити — не просто переживання, не просто спільна боротьба. Щось більше. — Я не можу сказати, що все це просто випадковість. Ми були покликані сюди не тільки для того, щоб врятувати місто. Ми… Ми разом пройшли цей шлях, Олено. І я не знаю, як бути з цим.

Ті слова, які він не міг сказати раніше, тепер звучали від нього, як якесь зізнання, не відоме ні йому, ні їй. Це не було лише про те, що вони врятували Київ. Це було про них. Про те, що сталося між ними за весь цей час.

Олена стояла перед ним, і її серце билося сильніше. Вона могла заперечити, могла відступити, але щось усередині не давало їй цього зробити. Вона відчула, що цей момент є важливим — моментом, коли не можна було тримати більше за собою.

— Я теж… я теж відчуваю це, Артеме, — сказала вона, і голос її не був таким упевненим, як вона хотіла б. Вона зробила глибокий вдих і продовжила: — Ми змінили Київ, але це не просто змінює місто. Це змінює нас. І якщо ми не будемо чесні з собою, ми можемо загубити все, що пережили.

Їхні погляди зустрілися, і в цьому погляді не було вже більше сумнівів. Київ, який став новим, не був лише територією, він був свідком змін, що відбулися в них самих. І зараз вони стояли перед вибором, що могло визначити їхнє майбутнє.

Марина мовчала, але її погляд був м’яким. Вона знала, що зараз вони мають вибір. Вибір, який не можна було відкладати. І Київ, місто, що змінилося, також чекав на їхній вибір.

Артем зробив крок ближче до Олени, і в цей момент вона вже не мала сумнівів. Всі питання, які їх мучили, зникли на фоні цього моменту. Вони були разом. І Київ був з ними. І разом вони мали вирішити, що буде далі.

— Я хочу бути з тобою, — сказав Артем тихо, але вперто. — І я не боюся цього.

Олена посміхнулася, і в її очах засяяли відчуття, яких вона не могла і не хотіла приховувати. Вона підняла руку і ніжно торкнулася його щоки.

— І я теж, Артеме. Я теж.

В той момент світ Києва змінився остаточно. І не лише тому, що вони врятували місто. Київ тепер був для них символом нового початку, нового життя, що тільки починалося.

Марина подивилася на них, усміхнувшись з тим розумінням, яке виникає лише серед тих, хто справжній друг. Вона не говорила нічого, але зрозуміла — ця зміна, ця магія, яка оживила Київ, не мала меж.

Тепер вони знали, що справжня магія — це не просто сила міста. Це було те, що вони пережили разом.