Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук - Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук

Нам принесли страви та напої. Ніякого алкоголю ми не замовляли, адже треба мати ясний розум, щоб почати робити проєкт. Ми почали їсти, Діана спробувала страву й швидше за все їй вона сподобалась, адже коли вона її їла то посміхалась. Однокурсниця іноді дивилась зніяковівши на мене і ми так ні слова не сказали. Коли зі столу забрали брудний посуд, то ми дістали книжки та почали шукати потрібну нам інформацію та робити нотатки.

— Поки ти ходила бозна-де, я зробив тут декілька нотаток, тому дивись — я почав їй все показувати та пояснювати, а вона тільки уважно мене слухала. І раптом у мене задзвонив телефон. Я взяв слухавку, звичайно це дзвонить моя ліпша подруга.

— Давиде, то як вечеря вже готова? Я за годину буду у гуртожитку.

— Так, я вже тут на кухні та готую вечерю — збрехав, а що, поробиш. Якщо я навіть ще й не уявляю що готуватиму.

— Добре, а то приїду дууууже голодна — вона поклала слухавку. Мені це її дуууже, взагалі не сподобалось. Я подивився на Діану.

— Ти знаєш, що ти мені винна?

— Що саме? — перелякано запитала вона, мабуть, подумала, що я передумав платити за вечерю.

— Я тебе на холоді чекав цілих дві години, тому ти мені винна... допоможи зробити вечерю. Я мав сьогодні із Зоряною їхати до неї, допомогти, а натомість чекав тебе цілих дві години. Я пообіцяв Зорі, що приготую вечерю та готувати не вмію.

— Чого ж тоді пообіцяв, якщо знаєш, що не вмієш готувати?

— Довелось. Допоможеш?

— Добре — ми швиденько поскладали книги у сумки, я заплатив за вечерю. І на таксі поїхали до гуртожитку.

Вже у гуртожитку ми вирішили що “я” буду готувати, насправді готуватиме Діана. Ми швиденько збігали по продукти та почали готувати. Я звісно допомагав готувати та основне робила вона. Декілька разів на кухню заходила Надя та здивовано дивилась на нас. По типу “Ви, що вже не гризетесь?”

Коли все вже було готове, то Лашкевич пішла до себе, а я подзвонив Зорі та сказав, що чекаю її на кухні.

Ми сіли їсти. Ну, як ми, Зоря. Я ж добре так поїв у ресторані. Подруга подивилась у тарілку, а після на мене.

— Апетитно виглядає.

— Спробуй, тобі повинно сподобатись — сказав я та подивився на Зорю. Вона з’їла шматочок риби.

— Дійсно, смачно — а після задумавшись, подивилась на мене — хм, я знаю як готується ця страва. Невже ти приховував свої здібності кухаря? Чи тобі хтось допомагав? Хоча можеш не відповідати. Я ж бачу, по твоїм очам, що ти не сам це готував. Хто цей шеф-кухар? Дзвони йому, нехай прийде.

Мені нічого не залишалось як подзвонити Лашкевич. Попросив підійти до нас. І вона за п’ять хвилин прийшла. Підійшовши до нас, вона подивилась зніяковілим поглядом на нас.

— Це ти готувала? — запитала Зоря. Діана подивилась на мене, а після на Зорю. І я зрозумів, що вона не відповість, тому за неї це зробив я:

— Так, це готувала вона.

— Молодець, риба смачна вийшла, але Давиде, яка умова була? Якщо я не помиляюсь, то повинен був ти готувати чи не так?

— Ну, я і що?

— А, те, що ми з Діаною зараз виберемо страву, а ти її для нас приготуєш — сказала впевнено подруга, а Діана здивовано подивилась на неї.

— Що? — запитала здивовано Лашкевич.

— Сідай — Зоря взяла руку Діани та потягнула її, таким чином посадила її на табурет. Зоря відкрила якісь рецепти. Дівчата почали обирати страву, а я стою дивлюсь на них. А в думках у мене одне “Ось це так влип”. І нічого вже не зробиш. Не думав, що Зоря ось так вчинить.

Загалом, Зоря принесла всі інгредієнти, які треба. Вони вибрали легку страву. Що там приготувати ті відбивні, пюре та овочі запечені в духовці? Та немає проблем. Та ось виявилось, що є. Я довго не міг зрозуміти, які приправи повинні бути, нанюхався їх, що після чхати захотілось. А Зоря ще всі наклейки познімала з пакетиків, бо приправи лежали в прозорих пакетах.

Нарешті, о десятій годині вечора я приготував страву, відбивні та овочі запечені в духовці та картоплю пюре. Ми всі сіли їсти.

— Ось тепер зробив це точно ти — сказала подруга. Вона з Діаною весь час спостерігали за моїми діями та коли я почав вибирати спеції, навіть сміялись. Загалом єдине, що я зрозумів так це те, що Зоряна подружилась з Діаною. Не знаю чи будуть вони спілкуватись та все ж.

Спробувавши мою страву, ми зрозуміли, що я такий собі кухар. Пюре пересолене, Зоря сказала, що у неї два варіанти цього промаху є. Або я плакав, або закохався. Та й відбивні були не дуже, бо трохи перетримав їх у духовці. Ось такий з мене кулінар, тобто ніякий. Сподіваюсь, що більше дівчата на ді мною не будуть знущатися в цьому плані та й взагалі. Ось, так допомагай їм, а вони ще й знущаються. Ну, як так можна?