Олександр Гребьонкін - Диво - квіти, Олександр Гребьонкін

- Так, так ... Просто моїми квітами не кожен може милуватися, - сказала загадково дівчина. - Але у вас... мабуть вийде... Я вірю!

Фабіан не відриваючись дивився на Харіту своїми блискучими сірими очима.

Генрі Вансульт, що в цей час підійшов, потягнув дівчину в натовп на роздачу подарунків.

- Ви не йдете дивитися на подарунки? - запитала Харита художника.

- Ні, я не люблю натовп, скопище людей... - відверто сказав Фабіан.

- Тоді до зустрічі!

І Харита з Генрі зникли в строкатому натовпі.

Після цієї романтичної зустрічі Фабіан збирався до себе додому. Йому чомусь стало сумно.

 Жив він на острові д'Авелес у невеликому рибальському селищі.

Але коли він їхав у човні, йому раптом стало легко та весело, бо цій дівчині сподобалися його роботи.

Вже коли він був на острові, нічна темрява розрізалася липким блискучим вибухом. Це з кількох стартових майданчиків Ферроль та Кресс запускали салюти та ракети.

Після цього свята молодий Кресс почав приходити у форт і працювати з Ферролем – переймати досвід.

***

Квіти, про які запитав Фабіан, розпустилися нещодавно, але чутки про них уже почали ходити узбережжям, всупереч тому факту, що у форті побувало не так багато народу.

З усього строкатого квітника особливо виділялася квітка «недоторка». Таких квітів була ціла грядка і вони були незвичайними: великі, розміром з капелюх і сліпуче красиві.

Їхня чаша, прозора, немов кришталь, складалася з восьми прямих пелюсток. Середина квітки була перлиною з тонкими відтінками веселки. На підставах пелюсток розташовані крихітні білі кульки. Підквітник був твердим та гладким, чорно-зеленим. Головки квітів містилися на тонкому, трохи вигнутому стеблі темно-зеленого кольору і були вкриті гострими шипами, неначе троянди. На стеблі росло довге, вільно вигнуте, як перо, листя оранжево-золотистого з коричневим і червоним малюнком. Виворіт їх був сірим.

На сонці, особливо коли випадає роса, такі квіти виблискували, наче прикрашені сріблом та перлами.

Квіти особливо подобалися Дам'єні. Вона простягала до них долоні, і вони тяглися до неї, наче розквітаючи заново. Любувався ними і Генрі Вансульт, і завжди бадьорий та енергійний Флетчер.

А ось Гвінівера Ріваль, яка прийшла якось разом з Генрі, не збиралася навіть дивитися на квітник, на полегшення Харити.

– Мені ці квіти не цікаві. І взагалі, люба, як ви живете в цих руїнах? - говорила вона скептично, оглядаючи форт.

А Дам'єні новий будинок Харити сподобався. Вона навіть допомогла Хариті пошити фіранки на вікна. Тепер кімнати стали виглядати затишними та обжитими.