Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Дитячі голоси в паніці резонували з голосами дорослих і навіть перекрикували їх.

Монахи на нижніх балконах перервали свої мантри і почали уважніше спостерігати за тим, що відбувається біля стоп статуї. Ченці на верхніх балконах як ні в чому не бувало продовжували співи. Сотні лампочок, що висвітлювали зал, асинхронно замерехтіли.

Попереду Чоловіка нерухомо стояла тільки Шенг та її поранені родичі.

Він розштовхав людей, що бігли до виходу, і поспішив на допомогу до Кангу, який вже лежав на підлозі. Творець жадібно ротом хапав повітря і, не моргаючи, дивився в очі Чоловіка. Бездиханне тіло його зятя спиною лежало у своїй же калюжі крові.

Шенг, здавалося, завмерла в одній позі і продовжувала щось бурмотіти усміхненій статуї попереду.

Творцеві на руках Чоловіка залишалося зовсім недовго. Темно-червона кров із його сонної артерії поштовхами виривалася назовні. Обличчя Канга швидко зблідло. Губи стали фіолетовими. У творця вже не залишилося сил стискати свою кровоточиву рану.

Чоловік пам'ятав доброту старого, як він поділився з ним на поромі сигаретами, і підставив до його рани свою широку долоню.

Містер Канг повернувся в бік своєї дочки. Він знайшов у собі сили відкрити очі ширше.

- Шенг, - сказав творець, і струмінь крові полився з його підборіддя на підлогу. - Шенг, - тихим шепотом повторив містер Канг і випустив свій останній дух.  

https://i.postimg.cc/L5G6JVyK/3-7.png