Колектив авторів - Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар

ст. 283 КпАП. Обов’язковим є винесення попередження у письмовій формі (ст. 26 КпАП). Закон передбачає, що при вчиненні порушень:

- порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах;

- порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах;

- порушення правил користування річковими і маломірними суднами;

- порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частин 1, 2 ст. 129, частин 1, 2 ст. 131, ст. 139 і ст. 140 КпАП;

- непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, - адміністративне стягнення у вигляді попередження оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову. Тобто орган (9 посадова особа), що виніс постанову, оголошує її порушнику. Наприклад, попередження за марнотратне витрачення паливно-енергетичних ресурсів виноситься і оголошується суддею районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

На практиці виникають випадки, що під час закінчення розгляду справи і винесення постанови правопорушник відсутній. У такому випадку постанова виноситься під час відсутності порушника, а йому вручається або висилається копія постанови протягом трьох днів. До того ж забезпечується дотримання вимог ст. 285 КпАП.

Глава 27 Провадження по виконанню постанови про накладення штрафу
Стаття 307. Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

[У статтю 307 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законами України № 244/94-ВР від 15.11.94 p., № 196/96-ВР від 15.05.96p.]

Штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України (ст. 27 КпАП). Це адміністративне стягнення накладається на правопорушників або в адміністративному порядку (органами адміністративної юрисдикції, повноваження яких визначені ст. 218 — 220-1 і 222 — 244-7 КпАП), або в судовому (адміністративно-юрисдикційні повноваження міських і районних судів, що регламентується ст. 221 КпАП).

Більшості адміністративних правопорушень притаманний саме цей вид адміністративного стягнення. Він передбачається за вчинення адміністративного правопорушення як єдиний або альтернативний захід. Змістом його є завдавання правопорушнику майнових витрат. Встановлюється строк сплати штрафу - це 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу або 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення у випадку оскарження або опротестування постанови. Відрахування строку починається з наступного дня за днем вручення постанови. Штраф вноситься до установи Ощадбанку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У випадку оскарження або опротестування постанови про накладення штрафу рішення щодо скарги або протесту є актом управління, тому підлягає виконанню негайно, тобто відразу направляється органу-виконавцю.

У разі несплати штрафу - застосовується ст. 308 КпАП, у разі оскарження, опротестування, відстрочки виконання постанови - ст. 303 КпАП - щодо перебігу давності виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Статтею 303 КпАП визначено, що постанову треба виконати протягом трьох місяців з дня її винесення. Якщо правопорушення вчинила особа, віком від 16 до 18 років, і самостійного заробітку вона не має, то штраф стягується з батьків або осіб, які їх заміняють.

Також питання щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень регулюється іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 308. Примусове виконання постанови про стягнення штрафу

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

[Статтю 308 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2056-ІІІ від 19.10.2000 р.]

Частиною 1 ст. 307 встановлюється строк, протягом якого порушник має сплатити штраф - 15 днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження чи опротестування, - 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У випадку, коли протягом цього строку правопорушник штраф не сплатив, здійснюється примусове виконання постанови. Це робиться шляхом надіслання постанови про накладення штрафу до відділу державної виконавчої служби: за місцем проживання порушника або за місцем його роботи.

Примусове виконання постанови здійснюється у порядку, визначеного законами України. Так, згідно з Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а