Артур Хейлі - Аеропорт, Артур Хейлі

зазвичай припалюючи нову сигарету недопалком попередньої. Наразі йому не завадило б поголитися та вдягнути свіжу сорочку, а піт лився струмками, хоча в кімнаті, де він замкнувся, було прохолодно. Йому було п’ятдесят; здавався на кілька років старшим.

Ґерреро прожив у шлюбі вже вісімнадцять років. За певними стандартами, шлюб був хороший, але невиразний. Д. О. (більшу частину свого життя він користався ­саме ініціалами) та Інез Ґерреро сприймали одне одного нарівні, їм і не спадало на думку хотіти когось іншого. Д. О. Ґерреро в будь-якому разі ніколи не цікавився жінками аж надто; бізнес та фінансові маневри забирали набагато більше місця в його думках. Але за останній рік між Ґерреро та Інез постала психологічна безодня, яку дружина, як би не старалася, не була в змозі перетнути. Це стало одним з результатів низки бізнесових катастроф, які ­понизили їх від порівняного достатку до майже бідності й зрештою штовхнули на переїзди — спочатку зі зручного та просторого, але кілька разів заставленого, приміського будинку до менш претензійних районів, а пізніше й до цієї жалюгідної, вітряної, двокімнатної квартири, що кишіла тарганами.

Хоча Інез Ґерреро не була в захваті від їхньої ситуації, вона б примирилася з нею, якби її чоловік не став настільки буркотливим та дратівливим, що інколи з ним неможливо було говорити. Кілька тижнів тому в пориві люті він ударив Інез, залишивши їй великий синець, й хоча вона би пробачила, Д. О. не вибачався та ніяк не згадував того інциденту. Втім, побоюючись «рукоприкладного» рецидиву, вона згодом відправила їхніх двох дітей-підлітків — хлопця й дівчину — до своєї заміжньої сестри у Клівленд. Сама Інез залишилася, працювала офіціанткою в кав’ярні, й хоча робота була важкою, а платня невеликою, вони принаймні мали гроші на їжу. Чоловік, здавалося, навіть не помічав відсутності дітей чи її самої; його настрій останнім часом став згустком глибокої та замкнутої пригніченості.

Зараз Інез була на роботі. Д. О. Ґерреро сидів у кварти­рі сам. Не було необхідності замикати двері до невеликої спальні, але це додавало гарантій приватності, хоча він тут і ненадовго.

Як і інші люди сьогодні, невдовзі Д. О. Ґерреро вирушить в аеропорт. У нього було заздалегідь зарезервоване місце, а також підтверджений квиток — на рейс «Транс Америки» до Рима. Наразі квиток лежав у кишені його пальта, що також висіло в цій кімнаті на хисткому дерев’яному кріслі.

Інез Ґерреро нічого не знала про квиток до Рима, як і не мала найменшого уявлення про мотиви, які керували її чоловіком, коли він купував його.

Квиток «Транс Америки» був на екскурсію туди й назад, яка зазвичай коштувала чотириста сімдесят доларів. Проте, збрехавши, Д. О. Ґерреро оформив кредит. Він заплатив сорок сім доларів, які дістав, заклавши останнє цінне майно дружини — перстень її матері (Інез наразі цього не помітила), — та пообіцяв виплатити решту, з відсотками, щомісячними платежами протягом наступних двох років.

Дуже малоймовірно, що цю обіцянку він виконає.

Жодна солідна фінансова компанія не позичила б Д. О. Ґер­реро грошей, навіть на автобусний квиток до Піорії95, а на авіаквиток до Рима й поготів. Вони б ретельно дослідили його фінансову історію та дізналися, що він давно неплатоспроможний, що у нього ціла низка давніх особистих боргів, а також те, що його будівельна компанія «Ґерреро Контрактінґ Інкорпорейшн» збанкрутувала рік тому.

А якщо ще ближче придивитися до заплутаних фінансів Ґерреро, можна виявити, що за останні вісім місяців — користаючись іменем своєї дружини — він намагався приваби­ти капітал для ризикової земельної угоди, проте йому не вдалося. В результаті цих провалів він набрав ще більше боргів. Тепер, через певні шахрайські заяви, а також у зв’язку з тим, що він не звільнений від зобов’язань банкрут, викриття, що здається неминучим, потягнуло б за собою кримінальне переслідування та майже точно термін ув’язнення. Не настільки серйозним, проте не менш нагальним було те, що плату за оренду квартири, якою б злидарською вона не була, він відтермінував на три тижні, а орендодавець погрожував, що виселить їх уже завтра. Якщо так станеться, Ґеррери опиняться на вулиці.

Д. О. був у відчаї. Його фінансовий рейтинг опустився нижче нуля.

Авіакомпанії, проте, досить легко йшли назустріч у питаннях кредиту; також, якщо ситуація з боргом піде не так, як передбачалося, вони зазвичай були менш строгими в процедурах збору, ніж інші агенції. Це була продумана політика. Вона базувалася на тому, що авіатуристи, які ро­ками сумлінно платять, довели, що становлять незвично чесний зріз суспільства і серйозні неповернення боргів у більшості авіакомпаній були досить рідкісною справою. Авантюристи штибу Д. О. Ґерреро рідко їх турбували; тому вони не мали механізмів — оскільки це не було того варте — боротьби з вивертами, якими він скористався.

Двома простими кроками він уникнув глибшого аналізу кредитоспроможності. По-перше, подав «характеристику з місця роботи», яку був набрав самотужки на фірмовому бланку однієї вже спочилої в бозі компанії, якою колись керував (не тієї, що збанкрутувала), де адресою компанії була вказана його поштова скринька. По-друге, набираючи листа, навмисно зробив помилку в своєму прізвищі, змінивши букву «Ґ» на «Б», щоб звична перевірка кредитної істо­рії клієнта «Берреро» не дала ніякої інформації, замість небезпечних відомостей, вказаних за його правильним прізви­щем. Для подальшої ідентифікації він скористався своєю карткою соціального забезпечення та водійськими правами, на яких заздалегідь обережно змінив ту саму літеру, а опісля все виправив. Ще одна річ, про яку він не забував, це впевнитися, щоб підпис на договорі відстрочення платежу був нерозбірливий, щоб не було чітко зрозуміло, «Ґ» там чи «Б».

Помилку увічнив клерк, який вчора видав йому авіаквиток на ім’я «Д. О. Берреро», і Д. О. Ґерреро зважив це все крізь призму подальших планів. Він вирішив, що хвилюватися немає причин. Якщо опісля й виникнуть якісь сумніви, помилку в одній букві, чи на «характеристиці з місця роботи», чи на квитку розцінять як звичайну одруківку. Ніяк не вдасться довести, що він навмисно все це організував. Принаймні коли він сьогодні проходитиме реєстрацію в аеро­порту, то попросить виправити написання — у списку паса­жирів «Транс Америки» і на квитку. Було важливо впевнитися, як тільки він зійде на борт, що немає ніякої плутанини з його особою. Це також частина плану.

Ще одним пунктом плану Д. О. Ґерреро було вибухом знищити Рейс Два.