Майкл МакКланг - Пропала злодійка, Майкл МакКланг

Ідеально.

-- Стискай пояс міцно, -- сказав я Кілю, підійшов і розтрощив мольберт, скинувши вкриту картину на підлогу. Я зламав одну ніжку мольберта пополам, повернувся до Кіля, загнав її між поясом і стегном, і міцно перекрутив.

-- Горм на паличці! – вилаявся він.

-- Не будь дитиною, -- сказав я, а він кинув на мене погляд, який говорив, що він з радістю вб‘є мене під час сну. Тоді його повіки затріпотіли, очі закотилися і він схилив голову на груди, знепритомнівши від втрати крові й болю.

Незграбно спотикаючись, з Крейдою на плечі, по сходах піднявся Марл. Як тільки він зійшов на останню сходинку, я сплів над сходами закляття. Воно було не надто міцним, бо зв‘язувало тільки повітря, проте якийсь час протримається.

Марл поклав Крейду в моє ліжко і зіп‘явся на ноги. Я побачив, що йому набили пику. Невдовзі він весь буде в бридких синцях.

-- З тобою все гаразд? – запитав я його.

-- Більш-менш. Краще ніж Тон, і краще ніж цих двоє. Як вони проникли в Цитадель, магу?

-- Це моя вина. Хвиля недбалості з мого боку привела їх до входу на Поясі. Гаммонд володіє магією достатньо, щоб цим скористатися. – Я підійшов до вікна і спостерігав, як ударна сила Гаммонд виривається з парадних дверей Цитаделі, зазнає певних втрат від лучників, яких Вен залишила, щоб утримувати мене в Цитаделі, і розбиває їх завдяки своїй кількості. Їх було більше сотні проти десятка. Коли різня закінчилася, вони миттєво перегрупувалися і рушили з гори вниз, туди, де кипіла справжня битва. Навколо них почали здійматися ілюзії Гаммонд, я бачив це магічним зором і на своє власне око. Мовчазні й мерехтливі, переважно вкриті чародійським туманом, вони налетять на задні лінії Вен і посіють хаос.

-- Що нам тепер робити? – запитав Марл.

-- Почекаємо поки всі до останнього заберуться звідси. Тоді я приведу нашому схильному до травм юному другу якусь допомогу.

-- А далі? Здається, тепер вже всі в місті мають щось проти тебе. Без образ.

-- Таки мають. Що ж, в мене є все, що потрібно, більш-менш. Пора вшиватися звідси. – Але перш ніж залишити місто, я залишу Вені Гаммонд пам‘ятку. І ця пам‘ятка буде далеко не з приємних.

На жаль я не належу до тих, хто вважає “живи сам і дай жити іншим”.

17

Кіль якомога швидше потребував допомоги. Я почекав кілька хвилин, тоді спустився по сходах, позад шквальних вітрів, які викликав, щоб очистити шлях. І правильно зробив. Гаммонд залишила двох лучників, щоб вони спробували прикінчити мене. Вони не змогли добре прицілитися, бо стріляли в штормовий вітер, проте один встиг випустити стрілу, перш ніж я дезінтегрував його.

На другому поверсі більше нікого не було. Я зачинив двері, знов виставив обереги, тоді оглянув кухню. Таємних вбивць у ній не було. Доклавши значних зусиль, я закрив камін розколотим кухонним столом і наклав на нього закляття, щоб війська, що втекли туди звідки прийшли, не могли повернутися. Закляття вийшло таким собі, проте витримає, поки я збігаю по допомогу для Кіля.

Перед цим я пішов і пошукав Тона в хаосі трупів і частин тіла, на випадок, якщо Марл помилявся. Трупів було значно більше, ніж я міг приписати собі особисто, отже Тон і Крейда на щось таки згодилися, перш ніж їх розбили. Спочатку я Тона не побачив.

Я знайшов його розпростертим на одному з ліжок. В нього не було часу одягнути лати, але судячи з картини після бою, він забрав з собою трьох чоловік. Його прикінчили списом, а для певності перерізали горло.

Я закрив йому очі й зняв з його сорочки заляпану кров‘ю брошку з палаючою вежею. Вона йому більше не стане в пригоді. Мені так. Я заховав її в кишеню і пішов геть.

Хурвуса, лікаря з Непереливок, буде практично неможливо знайти, і в будь-якому випадку, заради одного хлопця його не відірвати від потоку поранених, що прибувають до нього сьогодні. Сірий Зуб, якщо він вдома, набагато ближче. Я не був певен, що Фаллон Сірий Зуб може вилікувати комусь щось більше ніж біль голови, але він в біса непогано вилікував себе, що давало мені надію. Якщо ні, то Кіль отримає розжарену кочергу в рану, що або зупинить кровотечу, або ні, але точно надовго, може назавжди, залишить його калікою. Якщо він взагалі виживе.

Температура опустилася і лискучі від дощу вулиці з попередньої ночі, хоча й не повністю вкрилися кригою, місцями були слизькі. Настільки, що всю свою увагу я скерував на те, щоб дивитися під ноги, і коли завернув за ріг, ледь не загинув.

Один лучник був розташований на шляху до дому Сірого Зуба, найманець. Я завернув за ріг, підвів погляд від бруківки і побачив його, метрів десь за двадцять, зі стрілою на тятиві. Я й гадки не мав, хто йому платив, чи чому він не брав участі в головній події, і не завдав собі клопоту запитати.

Я ринувся назад за ріг, і звісно ж, на обледенілій бруківці нога висковзнула з-під мене, і я гепнувся на дупу.

Стріла пролетіла небезпечно близько до мене. Вона вдарила у вкритий бруківкою схил десь в тридцяти сантиметрах позад мене, і розкололася зі звуком зламаної кістки.

Я розправився з ним до того, як він поклав пальці на оперення другої стріли, обережно став на ноги, і по крові продовжив свій шлях.

#

Сірий Зуб не відповів на мій настирливий стук, тож я акуратно прошепотів через обереги слово сили. Не достатньо, щоб активувати їх; мені ще не набридло життя. Але достатньо, щоб він зауважив і прийшов перевірити. Не минуло й хвилини, як двері відчинилися.

-- Я так і думав, що це ти, --