Майкл МакКланг - Пропала злодійка, Майкл МакКланг

-- Чому це?

-- Я не знаю більше нікого такого наполегливого і такого безпечного з небезпечними чарами.

-- В мене надзвичайна ситуація. Кіля смертельно поранили. Ти знаєш, що я не вмію зцілювати. Допоможеш?

-- Ага. Зажди хвильку. – Він зник всередині, тоді повернувся з торбою закинутою через плече. Ми вирушили під гору.

-- Не гарантую, що зможу допомогти, -- попередив він. – Я зцілюю не з допомогою Мистецтва, а Філософії. Вона має свої обмеження.

-- Хай там що, я вдячний за те, що ти намагаєшся.

Решта шляху пройшла в мовчанці. Він не питав, що трапилося. Чесно кажучи, я й не очікував, що він запитає. Ми підійшли до Цитаделі і я провів його через обереги.

-- Вони на другому поверсі. Дякую за допомогу. – Я витягнув з кишені ключ Тона і вручив йому. – Він дозволить тобі проходити крізь обереги.

Сірий Зуб насупився.

-- Він весь в крові.

-- Пробач. – Я повернувся, щоб йти.

-- А ти куди?

-- Треба звести певні рахунки.

-- Я думав, тобі наплювати на Белларіус, -- вигукнув він мені в спину.

-- Наплювати, -- відповів я, і я не брехав.

#

Коли я народився, батько наперекір бажанням матері відніс мене до Провидиці Драконового Ока, на що мав повне право, як бойовий маг. Звісно, що я цього не пам‘ятаю. Але мені розповідали, що Провидиця тільки глянула на мене і сказала, що ще не бачила такого глибокого джерела, як в мене. Батько був дуже щасливий. Тоді вона сказала, що я стану або правителем, або грабіжником, і що її старі очі не бачать різниці. Від цього щастя в батька значно поменшало.

-- Не бойовим магом? – запитав батько.

-- Магом, так, звісно. І він братиме участь в битвах. Але він не буде бойовим магом.

Для батька вона могла з однаковим успіхом сказати, що я буду ремісником. Він кохав маму, але обов‘язок був для нього понад все. А я не піду по його стопах і не присягну якомусь прикордонному володарю, що веде благородну битву з войовничими жителями півночі, чи з ґролями на заході, чи зі збоченими жахами, які досі налітали на Госланд зі Зламаних Земель на південному заході.

Провидиця ніколи не помилялася. Тож замість порослих мохом боліт у Південному Госланді, я зростав у родовому маєтку моєї матері у Фель-Радоті. А в шістнадцять мене спакували і відправили вчитися в Івуста.

Інколи я задумуюся, ким міг стати, якби навчався не в садистичного, а в якогось розсудливого магістра Мистецтва. Чи міг я з часом стати володарем якоїсь землі, правителем, що, як передбачила Провидиця, було цілком можливим.

Чесно кажучи, зараз я не уявляю собі такої долі.

Отже, від Белларіуса я отримав все необхідне. Я взяв те, за чим прийшов, як це зробив би будь-який грабіжник. Як будь-якому грабіжнику, який здобув свій трофей, мені потрібно вшиватися звідси. Але перед тим я зробив те, що зробив би будь-який грабіжник, який поважав себе.

Я підпалив те, що залишалося.

#

Ось вам цікавий факт про магів і їхнє джерело: поки ти його не вичерпаєш, ти ніколи не знаєш, коли воно закінчиться, а довідаєшся про це, бо впадеш непритомний. Тому ти рано вчишся визначати, коли існує небезпека, що ти втратиш свідомість, і рано вчишся відчувати швидкість, з якою твоє джерело відновлюється.

Після того, як я кинув стільки чарів, в мене залишалося небагато. І минуть години, перш ніж я знов зможу впевнено використовувати Мистецтво і не боятися, що знепритомнію. Гаммонд, мабуть, була ще в скрутнішому становищі. Якби я зміг наблизитися до неї на самоті, я безсумнівно розмазав би її по стіні. На жаль, вона була не сама. Її оточували війська Народного Комітету, і цілком можливо, зараз вона була в гущі бою. Непомітно мені до неї не підкрастися.

Але нічого. Я не палав бажанням наблизитися до неї. І якщо трохи пощастить, то мені буде потрібна тільки краплина з мого джерела, щоб покінчити з нею. З нею і з основною масою двох армій, що зараз рубали одна одну на шматки.

Телемарх всіяв все місто смертельними магічними пастками. Швидше за все вони призначалися для Амри, вона розповідала, що привела в дію дві з них. Але вони були витвором його параної та божевілля. Деякі були розташовані в логічних точках, наприклад, біля всіх воріт, а також біля головних причалів. Інші знаходилися у сумнівних місцях. Наприклад, я дуже сумнівався, що була потреба виставляти пастку в одному склепі на старому цвинтарі, розташованому на межі між Поясом і зайнятим шляхтою верхнім схилом.

Я вирушив на звук битви, моя впевненість, що я досягну своєї мети, зростала з кожним кроком. Коли я вийшов на невеличкий, майже вертикальний майдан зі сходами, що був частиною неофіційної демаркаційної лінії між Поясом і територією шляхти, то посміхнувся.

Основна маса сил Вен знаходилася на майдані, билася на два фронти – вниз по схилу штурмувала барикади, що перекривали майдан, вверх по схилу відбивала контратаку Гаммонд. А це означало, що основна маса сил Гаммонд також була на майдані.

На майдані була встановлена одна з пасток Телемарха.

Я викликав свій магічний зір і просканував весь той хаос в пошуках Гаммонд. Я повсюди бачив признаки її чарів – вона чудово справлялася зі своєю роботою, наприклад, створювала ілюзію, що її сили вдвічі більші ніж насправді – але спочатку я не міг знайти її самої. Тоді вона кинула якесь закляття, не знаю яке, і мій магічний зір вихопив спалах її чарів.

Вона знаходилася на самому краю майдану, під охороною чотирьох воїнів у кольчугах. Вона виглядала на виснажену,