Олександра Малінкова - Принц Єгипту, Олександра Малінкова

- Звідти! - Розсміялася Марина. – А з Едуардом ми розлучилися. Вірніше він мене кинув.

- А я завжди знала, що той…, не хочу промовляти погані слова, які крутяться на язиці… Ну що він на своїй хвилі. От була б ти багата спадкоємиця, або хоча б мала своє житло, от тоді, думаю наміри в нього були ох які серйозні. Такі, що ще б і не здихалася сама. Коли чоловіку потрібна жінка це одразу видно. А зустрічашки по різним квартирам більше року, коли будинки поряд ну які це серйозні стосунки?

- Тепер вже зрозуміла, - з сумом відповіла Марина.

- А де такі «сексі» водяться? – Дана облизала губи.

- Уві сні! - Посміхнулася Марина.

      Марина встала з-за столу й поглянула на двір через шибку. Філ підтягувався, бабульки нарешті розгледіли його й забули про пиво, Нікітішну та її пристаркуватого залицяльника.

- А приятель в нього є?

- Не знаю, - розсміялася Марина, бо й справді не знала відповіді на питання подруги, - здається, що він такий один.

- Ех, - зітхнула Діана, щиро порадівши за подругу, - ну за везіння і щирість у стосунках.

      Дівчина відпила з свого горнятка солодкий чай.

- А Едуард знає? Ну про Філа! Тобі ж скоро на роботу. Було б чудово. Помста така солодка, - вона замріяно посміхнулася, - особливо коли колишній програє по всім параметрам.

- Знає! Бачилися сьогодні!

- Ох, як же чудово все складається! – Сплеснула в долоні Діана. – Бачила його нещодавно з білявкою, вирішила не псувати тобі відпустку зізнаннями.

- Він кинув мене перед відпусткою, - спокійно промовила Марина.

- От же ж покидьок! Тепер напевне кусає собі лікті!

- Післязавтра на роботу, як же ж не хочеться! – Сумно констатувала дівчина.

- Забий. Разом підшукаємо щось краще. Головне коли на любовному фронті все добре, - дівчина підморгнула, допила чай і почала збиратися додому, а перед цим підійшла до Марини, яка все ще стояла біля вікна і теж поглянула униз.

- Як я їх розумію, - прошепотіла Діана, тицьнувши пальцем на закляклих пристаркуватих тіток.

       Тільки но подружка вийшла з квартири, як відчинився ліфт і з нього в буквальному значенні слова «випав» Едуард.

- Мене зустрічаєш? – Розтягнув губи в ідіотській посмішці. – Сама?

- Ні не тебе! І у якому сенсі «сама»?

- Дома кажу зараз сама?

- Зараз так! - Не збрехала Марина. – Що треба? Не все сказав? Речей твоїх у мене немає! То чому приперся?

- Ти що така зухвала? Забула, що я твій шеф? – Процідив він і спробував просковзнути до квартири, але Марина перегородила йому шлях.

- Про це хіба забудеш! Так чим зобов’язана Вашому візиту? – Насупившись запитала.

- Сумував! - Обдав її перегаром і ще більше скоротив відстань між ними.

- А я ні! – Спробувала відсунутися вона. І як вона могла тільки зустрічатися з ним майже два роки. Два роки витратити марно на такого пройдисвіта. Який лише використовував її у своїх цілях, бо йому було так зручно.

- Я бачу! – Зі злістю процідив колишній.

- Напевне не достатньо!  - Філ різким рухом відштовхнув його подалі від дівчини.

- Не запізно для «робочих візитів»? – Продовжив Філіп і сховав Марину за свою широку спину.

- Просто був поряд!

- Він вже йде! – Додала за нього Марина.

- А це дуже вірне рішення! – Філіп легенько поплескав його по плечу від чого Едуард добряче присів.

      І для чого тільки він вирішив прийти до колишньої? Це все пиво, а ще образа, а ще ревнощі. Не слід повторюватися, але болісно вкололо те, що ця «дурепа» зовсім не страждає. Та ще й виглядає так, як ніколи не виглядала з ним. Просто випромінює щастя і сексуальність. Очі світяться таким шалом і бажанням, слід бути сліпим, щоб не помітити це. Тепер лише, втративши дівчину зрозумів, як сильно її недооцінював.

       Вже пізно увечері, лежачи на дивані Філ котру годину підряд розглядав стелю і намагався заснути. Все йшло так, як він собі намітив.

      Лишилося тільки вмовити дівчину повернутися з ним до Єгипту. Відчував, що колишній буде нарізати кола навколо неї. Йому було важливо побувати в її домівці, зрозуміти, що і хто її оточує, та звичайно бути поряд. Тому і схитрував трішки, задіявши старі зв’язки, опинився в її домівці. Головне, що Марина ні про що не здогадалася. Та й він сам ні про що не жалкує, якби вона вчинила по іншому, придумав би ще якийсь варіант. Хороша дівчинка, котрій просто не пощастило з стосунками. Він же не буде наполягати чи давити, натякати на свої почуття, а дасть поступово їй «дозріти», і буде поряд, коли це станеться. Те, що колишній зовсім не пізнав її, не дав розкритися її сутності, її жіночності, її пристрасності Філ вже зрозумів. Справжню її суть він відчув одразу. Тепер лишилося допомогти їй самій осягнути, яка вона справжня. Як це, не підлаштовуватися під когось, а бути собою. Вперше у своєму житті він не хоче поспішати, вона потрібна йому не для розваги, а для серйозних і довгострокових стосунків.