Тіна Вітовт - Лисичка , Тіна Вітовт

Якими б не були приємними поцілунки, та розум вперто нагадував, що любощами кашу, що заварилася, не розгребеш. Та нав'язливим дятлом постукував на задвірках свідомості внутрішній голос - "зупиніться".

З великим зусиллям волі ми все ж вирішили перейти до обговорення. Та для початку Яр запропонував пообідати, так як на ситий шлунок і думається краще, та й добріша буду. Треба віддати йому належне, все продумав, і явно мав намір привезти мене у це чарівне місце. Дивлячись на щедро накритий стіл переді мною, і на барса, який метушиться, та досервіровує стіл, на обличчі сама собою з'являлася посмішка, він такий милий, і не скажеш, що переді мною гроза цілого курсу. Кому не розповіла б - не повірять, та і кому, хіба що Вікі та Ліці, подруг посуті більше і не маю, а якщо подумати, то їх мені цілком вистачає.

Коли вже сиділи на терасі, з видом на озеро і пили чай, Яр розпочав питати, не те що ми мовчки їли до того, ні, але це були дрібниці.

- Як Дан?

- Нічого, нормально, сказав, що на ньому як на "собаці" все заживає.

- Це добре, але я про інше, він тобі неприємностей у сім'ї не натворив? - і це з надзвичайно серйозним виразом обличчя спитав.

- Ні, а що мав би? - мені справді цікаво дізнатися.

- Не знаю, я з ним особливо не спілкувався багато раніше, просто у лисів свої заморочки, і через них у тебе могли бути проблеми, і я в цьому відіграю не останню роль.

- Цікаво, про які такі заморочки ти говориш, і до чого тут ти? - нічого не розумію, про що він.

- Ну як? - розгублено дивився на мене, а це у його виконанні доволі кумедно. - Я прямо заявив твоїй рідні, що маю серйозні наміри щодо тебе.

- Це я чула, і що далі? Не дивись на мене так, краще поясни, бо я реально нічогісінько не розумію.

- Таке враження, що ти з іншого світу звалилася, - хмикнув, але побачивши мій скептичний погляд, наче прозрів, - зачекай, ти з іншого світу?

- Ага, бінго! Ви відгадали, і отримуєте приз! - покривлялася зображаючи сама не знаю кого.

- От чому тебе не допускали до занять пов'язаних з магією, - оце його штормить, і накриває прозріння, - а я ще після твого вчорашнього викиду сили, все ніяк не міг збагнути, чому таку сильну магічку не допускають.

І що я мала йому відповісти? Не допускають, тому що бояться моєї нестабільності, і можу рознести пів академії? Та ну, не така вже я і страшна та могутня. А от собі завдати шкоди, оце моє, вже переконалася.

- Як давно ти в цьому світі? І як так сталося, що ти сюди перемістилася? А з якої ти паралелі? - засипав мене питаннями.

- Чекай, не поспішай. Давай по порядку. Я з версії світу де магія та перевертні вважаються казками та міфами, - почала з далеку, - перенесли мене Дан та Алекс, не так вже і давно, посуті за тиждень до початку мого навчання в академії.

- А чому вони тебе перенесли, - на це питання, потрібно відповісти максимально чесно, але мені дуже страшно побачити осуд в його очах, - яка була причина?

- Вони прийшли до нас на вечерю, батьки запросили, і саме перенесення було спонтанним, я сама не очікувала, що вони утнуть щось подібне, ще й у день знайомства, - щось барсик напружився.

- А хто вони тобі? - вкрадливо питає, явно запідозривши якусь підставу. - Вірніше, ким тобі приходиться Дан?

Набравши повні легені повітря, тяжко видихнула, відвела погляд, і підняла руку оголяючи заручальний браслет, не змогла я вимовити у ту хвилину жодного звуку.

- От же трясця, - вилаявся через зуби.

На певний час між нами запанувала важка тиша. Мені було страшно і соромно глянути у вічі. Посуті в очах Яра я його обдурила, і зрадила Дана, свого нареченого, вчинок доволі поганий, і не заслуговує на похвалу. Звідки Яру знати, що наші з Даном стосунки ніяк не зрушать з мертвої точки, і далекі від тих які мають бути між нареченими.

- Я так розумію, ви не дуже близькі, - обережно почав Яр.

Чим мене надзвичайно здивував, я від такої несподіванки ошелешено підняла на нього очі.

- Чому ти так подумав, - мій голос тремтів.

Видихнув, ніби збирався сказати, щось що переверне все моє життя.

- Я маю тобі дещо повідомити про Дана, тільки ти не подумай, що я його хочу очорнити в твоїх очах, і тим посварити вас. Але на минулих вихідних був званий вечір, - доки він підбирав слова, я вже про все здогадалася, але не перебивала, було цікаво побачити його з цієї сторони, - і я зустрів Дана там, та він... його супроводжувала його дівчина, Кіра.

Цього разу видихнув з полегшенням, розумію, мені також важко було б повідомляти такі не приємні новини.

- Дякую, що сказав, так коректно, та я вже і сама дізналася сьогодні зранку, цілком випадково у жовтій прессі, називається захотілося почитати плітки про вершки суспільства, - гірко завершила, дивлячись на качок які прилетіли на озеро.

- Яр, а ти знаєш, що у мене можуть бути діти, тільки з моїм нареченим визнаним магією?

- Так, я таке чув, що в деяких видів перевертнів є така особливість, не думав, що лиси до таких відносяться, - задумливо промовив.

- І що далі? - глянула йому у вічі. - Ти вже передумав пред'являти "серйозні наміри" на мене?

Він досить довго та уважно дивився на мене, та гніву чи осуду в його очах я не побачила. Там більше відображалась бурхлива діяльність мозку, ніби він шукав вирішення питання, дуже важливого та тяжкого питання. А мені лячно було почути його відповідь, це як чекати на вирок, за злочин, якого не скоював.

- Ні, я від тебе не відмовлюсь, - твердо відповів без краплі сумніву, - такого варіанту, навіть не смій розглядати.

-Але ж діти, як...

- Ми це питання вирішимо. Потрібно дізнатися чи можна розірвати заручини. Я від тебе не відступлюся, - його впевненості можна тільки позаздрити, - а що на рахунок тебе? Ти до мене щось відчуваєш?

Від такого питання дещо розгубилася, не очікувала так швидко його почути, але воно цілком правильне у даній ситуації.

- Так ти мені подобаєшся, ти мені дуже дорогий...