Тіна Вітовт - Лисичка , Тіна Вітовт

Сьогодні вирішили з Яром, замість додаткових тренувань, зайнятися розбором польотів. Занадто багато недомовок навколо мене останнім часом, не погано було б розібратися хоча би з чимось.

Коли я сідала в машину до Яра мало хто не витріщався на нас. Щебпак, було на що глянути. Я при параді, хоча, якщо поглянути на деяких дівчат, що з нами навчаються, то ще скромно одягнена. Яр, красень блондин, мені відкрив двері машини, ще й за ручку допоміг сісти у неї, галантності хоч відбавляй. І тепер вже, знаючи, що він далеко не останній у списку завидних холостяків, розумію чому на мене так злісно зиркали, коли ми разом ішли коридорами академії та мило спілкувалися. А сьогодні ми всіх добили своїм "шоу" на стоянці, як мені в дорозі пояснив барс, такого номеру з його сторони ще ніхто в академії не бачив.

- Ой, тільки, не потрібно зараз мені розповідати, що "я не цілований, і не балований", не по-ві-рю! - сміялася з його зізнання. - Такі хлопці, як ти, просто створені, для того щоб зводити з розуму дівчат, та красти їхні серця.

- Дякую за високу оцінку моєї скромної персони, - сказав показано вклоняючись, от блазень.

- А якщо серйозно, чому? - милувалася привабливим хлопцем, та за ним пів нашого курсу зітхає, а він такий холодний до всіх... крім мене. - Чим я заслужила таку честь?

- Ти мені подобаєшся, навіть більше... - на мить глянув мені у вічі, і далі слідкує за дорогою. - Я ніколи не приділяв ще так багато уваги одній дівчині, вони і так самі приходили до мене... та крім суто фізіології я нічого до них не відчував. А ти зовсім інша, ти не така як всі. Мені навіть здається, що я в тебе починаю закохуватися...

Капець. І що мені відповісти йому на таке зізнання? Те що я йому подобаюсь, ще вчора зрозуміла, він наочно продемонстрував, а от... закохується... це вже повний млинець. Ось і їхали ми тихенько до місця, яке Яр описав особливим для нього. Якщо він чекав схожих зізнань від мене, то я його розчарувала.

Все що зі мною відбувається останнім часом не є нормальним життям, а відповідно, і вести себе нормально у мене не виходить. Зараз я відкрила в собі ту зовсім незвідану сторону особистості, яка ховалася всі ці роки... а вони... то один: нареченою нарікає, і по колишнім видрам швеньдяє... то другий: майже у коханні зізнається...

А не можна їх якось поміняти? Так щоб один мене і любив і нареченою назвав, та в майбутньому одружився, а другий швеньдяв де йому заманеться і мене не чіпав, та душу не ятрив. Магія може ми якось домовимося, і вирішимо це спірне питання? Я готова і хабар якийсь дати.

Та магія мовчала, браслет не зазнавав змін, я його легенько пальчиком погладжувала під масивною прикрасою, яка його приховувала від всіх. Можливо, якби мене ніхто не приховував, а відразу представив тією ким я йому являюсь, тобто Дан, то можливо і наші стосунки зрушили з мертвої точки, і не було б ніяких непорозумінь ні з видрами, ні з барсами... Хоча як подумаю про Яра... він мені потрібен, ні не так, він мені необхідний як повітря. З ним легко, я не хочу втрачати такого друга. За цей час він став чимось невід'ємним від мого перебування в цьому світі, він моя опора в академії. Так дівчата мене підтримують та допомагають, але це зовсім інше...

Ми вже під'їхали до обіцяного місця. Це ліс, а серед лісу кругла галявина з озером по середині та затишним двоповерховим будиночком зі зрубу. Краса та спокій первозданної природи. Пташки співають, чути подекуди, як щось плескає у озері, від свіжості повітря аж паморочиться в голові.

- Прошу до мого сховку, сюди я приїжджаю звичайно один... - перевів погляд з будинку на мене, і тихіше, майже шепочучи продовжив, - а сьогодні я з тобою тут...

Я, як зачарована, спостерігала за граційним хижаком, що наближається до своєї здобичі, до мене. Обійняв та легенько поцілував у щоку.

- Я дуже хотів тебе сюди привести... - шепотів, і поцілував у другу щоку, - ще після першого нашого спарингу на полігоні, ще тоді я пропав у твоїх шоколадних очах...

Щось відповісти я вже не могла, так як нас захопив поцілунок. Спочатку ніжний та чуттєвий, а далі пристрасний, такий що зносив все на своєму шляху...

Магія, ти точно не помилилася? Ти мене з тим перевертнем пов'язала, що треба? Чи це таке вишукане катування, та перевірка на міцність? Міцність мого тіла та душі, моїх переконань та моєї гідності. І що накажете з цим усім тепер мені робити? Якщо два хлопця для мене однаково важливі.