Лада Астра - Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра

- Вельмишановний король Оттарії, Георг 2 та королева Гелія, Роберт, принцеса Даніелла, радий привітати вас зі святом весни! - церемонно почав принц Рональд, - моя супутниця на весняний бал, пані Ангеліна, прошу, - і підштовхнув мене у перед. Та що за…

      І тут мене як переклинить. Та я ж основне не продумала. От що мені зараз робити? Як служниця я повинна голову схилити, а як панні, якою зараз нібито була,  я маю зробити реверанс.  І те і те буде виглядати неправильно. Так що ж робити? Паніка.

   Ситуацію спасла Даніелла. Вона легенько зіскочила зі свого місця і спустилася до мене. Ох Данні, що ж ти робиш? Як завжди ці всепрощаючі і все розуміючі очі. Всі навколо розчулено зітхнули. Звісно, вона неперевершена в цьому. В оцій своїй доброті.

- Ангеліно,  я рада тебе бачити на балу. Ти маєш просто чарівний вигляд, справжня весна до нас завітала, - звернулася до мене Даніелла щиро посміхаючись.

- Дякую, ти виглядаєш іще прекрасніше Даніелла, - насилу вижала з себе якісь слова я. Ну знову оце відчуття. Що не так? Чому не можу нормально з нею розмовляти? Ніби хто горло стискає.

- Попрошу більше поваги до принцеси Даніелли, - холодно докорив мені за панібрацтво принц Роберт. Я чітко почула характерне фиркання Рональда поруч.

- Вибачте принцесса, - одразу виправилась я.

- Не звертай увагу. Роберт сьогодні невдусі, - легко відкинула мої вибачення Данні. 

- Щось я вже і не пам'ятаю, коли мій брат був в дусі, - хмикнув Рональд, знов беручи мене під руку, - ходімо Ангеліна, мені конче потрібно чогось випити. Тут стало занадто душно. Данні, веселого проведення часу.

- І Вам! - уже нам в спину вигукнула Даніелла. Принц швидким темпом тягнув мене подалі звідти. 

     От так і вийшло, що я майже ні слова не сказала королівській родині, тільки Даніеллі і то без необхідної поваги. Усі напевно думають дочого ж зверхньо поводить себе злюка, а я насправді просто розгубилася, як мале дитя.