Стефанія Лін - Завоюй мене, Стефанія Лін

— Ні, — нарешті кажу, зате чітко. — Твій брат мені не подобається.

Маріан не вірить. Звужує погляд, уважно вивчає мої емоції. Шкода, що не вмію ховати їх, як його старший брат і він сам.

— Справді? Він подобається всім. Всі воліють бути його протеже. Належати. Відповідати вимогам. Задовольняти. Навіть я, Брі. 

Зітхаю. Тремчу, ніби зараз роблю крок у прірву. 

— Я все розумію. Але я не хочу належати йому. Так само усвідомлюю, що між нами не буде продовження, і це правильно, — шепочу, — тому, що…

— Мій брат поцілував тебе. — якось зле лунає.

— Так. — проковтую клубок нервів. — Я злякалася, чесно кажучи. — щиро промовляю.

— Злякалася? Марка? — недовірливо перепитує.

— Всього, що сталося. 

Між нами тиша. Зависає у повітрі важкістю, минулим, страхами. Маріан розглядає мене, сканує, так само як це робить його зведений брат.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно