Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

з вечора лопат вкинули. Ті, що увійшли, злодіями були, але силою Божою змінилися зі злого наміру, взяли лопати і від першої години ночі, коли у вертоград прийшли, аж до приходу до них Ісаака преподобного не зупинялися, працюючи, і всю у вертограді нескопану землю перекопали. Увійшов до них Божий чоловік, сказав: «Вітаю вас, брати, зупиніться від роботи, багато-бо цілу ніч трудилися». І приніс їм їжу, спочити після такої праці і звеселитися звелів. Коли вони наситилися, сказав до них преподобний: «Не хочете відтепер чинити зло, але якщо потребуватимете чогось із вертограду, через вхід відкрито заходьте і просіть. І з благословленням приймете, гріха ж злодійства позбудетеся». І звелів набрати їм всілякої ярини, скільки хотіли. І було так, що ті, які увійшли у вертоград злодіями шкоду чинити собі на гріх, вийшли без гріха — із благословенням, обтяжені відплатою за труд свій.

В инший же час подорожні одні, у старе лахміття одягнені, прийшли до нього, просячи одягу, він же зачекати трохи звелів їм, прикликав одного з учнів своїх і сказав йому тихо: «Піди за монастирем в одну діброву (назву місця назвав), там є дерево дуплаве. У ньому знайдеш одяг. Візьми його і принеси мені сюди». Пішов брат, як же йому звеліли, і, пошукавши, знайшов одяг, у дереві схований. І, взявши, приніс і дав осібно учителеві своєму. Чоловік же Божий, взявши, подорожнім нагим, що одяг просили, дав його, сказавши до них: «Тому що ви нагі, візьміть це й одягніться». Вони ж, взявши і впізнавши свій одяг, який у дереві сховали, великого сорому сповнилися. І ті, що неправдою чужого одягу просили, осоромлені свій прийняли.

В инший час знову один благочестивий муж, бажаючи собі молитви преподобного отця, два кошики наповнивши їжею, послав до нього з хлопцем своїм. Хлопець же один кошик по дорозі сховав, инший до чоловіка Божого приніс і прохання того, хто послав його, сповістив. Святий же тихо прийняв прислане і хлопця повчив словами, сказав: «Дари ці прийму, але пильнуй, щоб не смів необачно доторкнутися до кошика, який на шляху сховав, змія-бо в нього влізла. І якщо раптом запхаєш у кошик руку свою, зразу вкусить тебе». Хлопець же такими словами чоловіка Божого вельми засоромився і злякався, разом же і зрадів, що про змію довідався, від якої мав померти». Доти святий Григорій Двоєслов про святого Ісаака Сирина. Є книга Слів на піст цього преподобного, переповнена корисними для ченців повчаннями, через те і сам він сподобився у книгу життя вічного бути вписаним і в лику святих стати перед Словом у Книзі одушевленій, перстом Отчим написаним — Христом, Сином Божим, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.

У той самий день житіє преподобної матері нашої Атанасії Ігумені

Здійснювати пам'ять святих — апостольська заповідь. Життя ж їхні і подвиги записувати й на спільну читачам і слухачам пропонувати користь — справді похвально і спасенно. Тому і блаженної Атанасії житіє, хоч і малими словами, записати забажав, щоб не забулися за довгий час добрі речі і не були позбавлені люди душевної користи. Та-бо достойна похвали й безсмертю тезоіменна жінка, яка життя своє добре здійснила і виявилася гарною і вірною рабою Владики всіх — Бога, від батька Микити, матері ж Ірини народжена, які були благородні й богобоязливі, жили на острові, що Егіна називається. Дівчина, яку вони в життя людське привели, приємною посудиною виявилася для Святого Духа. Коли була семилітньою, навчилася Псалтиря за короткий час і віддавалася книгам, в Божественному Писанні старанно вправлялася. Одного ж дня, коли сама сиділа, полотно якесь тчучи, побачила зірку яснопромінну, що згори до неї сходила і аж до грудей її дійшла, і побачила, що нею вона освічена. І коли до грудей її яснопромінна та зірка зблизилася, зразу стала невидима. З того часу блаженна дівчина просвітилася душею, і почала ненавидіти суєту цього світу, і хотіла піти в монастир. Але батьки її доброго того наміру зовсім боронили і, хоч не хотіла, великим примусом поєднали її з мужем. З ним же шістнадцять лише днів прожила, як раптом овдовіла. Народ-бо варварський, що маврами називається, раптом напав на той край, і треба було мужеві Атанасіїному вийти на війну, де, за незбагненними присудами Божими, мечем від варварів убитий був. Після вбивства мужа Атанасія до попереднього свого наміру вернулася, щоб іти в монастир, але не встигла здійснити те ділом, бо від царя наказ у край той раптом прийшов, аби дів і юних вдів віддавали за зброєносців його. І знову батьки переконали її за иншого мужа вийти. Хоч так сталося, проте вона про своє турбувалася спасення, у невтомному псалмоспіві й старанному книг читанні вправлялася і ніякими світу цього насолодами чи про тимчасові блага піклуванням не змінювалася. Але, покірністю прикрашена, смиренням сердечним преподобно світилася, і любили дуже її домашні, хвалили сусіди, які знали її чесноти. До подання милостині настільки була сердечна, що хоч і переповнений всіляких благ дім її був, проте й того їй не вистачало до роздавання. Усіх же ченців і подорожніх, які в дім її приходили, приймала з шаною і спочинок давала гостинно. Вдовам, сиротам і всім потребуючим щедро подавала потрібне до життя. Коли настав голод і всі були в нестатку, вона не лише єдиновірних годувала, а й невірних, які там були, так званих антиган. Вони-бо з голоду помирали, до неї приходили, вона ж, милосердячись над ними, їжу їм давала, сповнюючи слово Господнє, яке говорило: «Будьте милосердні, як же і Отець ваш небесний милосердним є». Він сонцем своїм сяє на добрих і злих і дощ випускає на праведних і неправедних. Не лише їжу, а й одяг давала їм та иншими утішала дарами, у недільні ж і святкові дні сусідніх жінок до себе люб'язно збирала, Божественне читала їм Письмо, і відчиняла розум їхній до Господнього страху й любови, і наставляла їх на чесноти. Так у божественних ділах встигаючи й добрими ділами, як же поле квітуче, красуючись, через декілька років переконала чоловіка свого відректися від світу і того, що в світі, і в святе чернече прийти життя. Тому чоловік наставленням блаженної дружини своєї добрим ченцем став і прожив подібно до святих, спочив у Господі.

Блаженна та жінка, вільною ставши, вся віддалася Богові. Знайшла-бо й инших благоговійних жінок, які такий самий намір мали і духом горіли, до них єдинодушно приєдналася. І, роздавши всі маєтки свої