Катя Кірініна - Вибач та зрозумій, Катя Кірініна

22.

— Аналізи хороші, вага та об'єм живота теж. Все відповідає нормі. Хочете знати стать дитини? – цікавиться Наталя Сергіївна, радіючи не менше за мене, що з моїм малюком все гаразд і вагітність протікає нормально.

— Так звичайно. Було б не погано, — відповідаю я, а в самої аж руки трясуться.

Це так зворушливо, лежати перед великим екраном і бачити, як сіпається у животі твоя дитина. Таке довгоочікуване маля, якого я шалено вже люблю.

— Не хвилюйтеся так, Олесю. Все чудово, — гінеколог наводить датчик на мій живіт і кілька секунд водить по ньому. – Бачите ручку? — вказує вона мені на екран.

— Так, він мені махає? – сльози стоять в очах, ніколи не думала, що це так мило.

Проте мені трохи сумно, що свою радість я можу розділити тільки з лікарем, яка за стільки часу стала для мене як рідна, але все одно цього замало.

Мені б дуже хотілося, щоб біля мене сидів чоловік, щоб подивився на екран та так само ж радів, як і я. Відмахуюсь від цієї думки, розуміючи, що сама прирекла себе на це, але зараз моє бажання не має значення. Зараз найголовніше, щоб моя дитина народилася здоровою і в належний термін.

– Це дівчинка, Лесю, – широко посміхається Наталя Сергіївна. – Вітаю, у вас буде чудова мала, така ж гарна, як і ви.

Я усміхаюся у відповідь, але не можу й слова вимовити.

Звичайно, я знала, що це буде дівчинка. Я це відчувала, але одна справа здогадуватися, інша справа напевно знати.

Маленька дівчинка. Як я про це мріяла. Ще трохи, малечо, і ми будемо разом. Ти і я. Моє маленьке кохання.

Це настільки дивовижний стан, коли ти не належиш собі. Ти не просто людина, ти справжня жінка, яка подарує цьому світу дивовижне дитя. Я навіть не сумніваюся, що моя мала, буде такою, бо вона сама, що не кажи – диво.

Дитина з'явилася саме в той момент, коли вона була така мені потрібна і я щаслива, нехай і іноді мене засмучують думки, що немає поруч Андрія. Але він сам вибрав таке життя, не моя провина, що чоловік розв'язував свої проблеми через штани.

Нехай, мене іноді й мучить совість, що він досі не знає, що я вагітна.

Мені не вистачає сміливості розповісти йому, бо тоді він точно нікуди не дінеться і буде завжди присутнім у нашому житті, а на скільки я чула, у Заремського вже зовсім інші плани.

Ми йому не потрібні. Він, зрештою, чоловік, і якась чарівна дівчина зможе йому подарувати спадкоємця. Нехай можливо і не чарівна, але все ж таки, якщо він захоче – у нього все буде.

Виходжу щаслива з клініки, посміхаюся на весь рот і різко зупиняюся. Ноги наче ватяні, і намагаюся часто моргати, щоб зрозуміти, що бачу реальну людину, а не фантом.

— Привіт, — несміливо звертається до мене чоловік. – Це причина, через яку ти відмовилася від роботи, що я тобі пропонував?

Олександр вказує на мій живіт, що округлився, і злегка посміхається.

— Що ти тут робиш? — нервово запитую я.

Мені стає ніяково перед ним, і я поправляю сукню, хоча вона облягає мене, особливо не приховуючи  цікаве становище.

Я не намагалася втекти, тому й не переїхала. Я дала собі обіцянку, що ховатися не буду, і якщо моєму колишньому чоловікові судилося дізнатися про мою вагітність, значить, так і буде. Хоч часом, свербіли руки взяти і зателефонувати йому, або було бажання, щоб ми випадково зустрілися десь у місті, і він побачить мій живіт, і… ось тут моя фантазія закінчувалася, бо я зовсім не розуміла своїх почуттів.

З одного боку, було б добре, і навіть якоюсь мірою правильніше, але з іншого, я зовсім не знала, що робитиму. Біль від його зради так нікуди й не пішов, його просто затьмарила вагітність, і я намагалася не думати про себе і не думати про погане. Але Олександра, зізнаюся чесно, зовсім не очікувала побачити.

— Я тебе побачив, коли ти переходила дорогу і вирішив дочекатися. Дуже радий тебе знову бачити, — чоловік підходить ближче до мене і трохи обіймає.

Не брешу, його обійми здаються мені такими м'якими й рідними, ніби він справді мені не чужий. 

— Ти не поспішаєш? Може поговоримо? – він усувається і простягає свою руку.

— Добре, у мене є вільний час, — погоджуюсь і простягаю свою руку у відповідь.

Його долоня тепла і дуже сильна, я на якусь мить, всього на частку секунди, розумію, що це саме те, чого я останнім часом так хотіла, і це точно позначається відсутність чоловічої уваги до моєї персони, інакше пояснити не можу свою реакцію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно