Анатолій Георгійович Олексин - Говорить сьомий поверх

«По місту ходить чутка знову: Дровітня є, В дровітні — дрова. Дітей дивує чутка ця, Здивовані і люди літні: Кому, Навіщо ще й дровця В домах з опаленням потрібні?!»

Наш спеціальний кореспондент із квартири номер дев'ять повідомляє, що дрова ці привезла з собою зі старого будинку Калерія Гаврилівна Клепальська. Там, у старому будинку, не було центрального опалення і дрова зігрівали Калерію Гаврилівну, а тут, у нас, вони «не світять і не гріють». Проте Калерія Гаврилівна звикла до своїх дров, і їй сумно з ними розлучатися. Один наш спеціальний кореспондент проліз у дровітню з боку даху й точно з'ясував, що дрова ці давно вже потрухли.

Ми впевнені, що Калерія Гаврилівна стане, нарешті, свідомою і викине свої трухляві дрова. Тоді вже ми не лазитимемо в дровітню через дах, а ходитимемо туди через двері й відкриємо свою майстерню! Тим більше, що, як повідомляє спеціальний кореспондент з тієї ж самої дев'ятої квартири, кухонний столик Калерії Гаврилівни зовсім розвалюється. І ми його з вдячності відремонтуємо поза чергою!

ПЕРЕДАЄМО ОГОЛОШЕННЯ!

… Увага! Увага!

Сьогодні ми починаємо збирати інструменти для нової майстерні. Пункт збирання — квартира номер сімнадцять. Здавайте їх просто у вікно, після третьої години дня, Олегу Брянцеву. У двері не дзвоніть і не стукайте, щоб не турбувати сусідів. Якщо у вікно випадково висунеться бабуся, не тікайте: вона тільки на вигляд сердита.

Несіть напилки, стамески, рубанки, лещата, електропаяльники і взагалі все, що може знадобитись. І навіть те, що, на вашу думку, не може знадобитись, також несіть: на місці побачимо! Якщо інструменти зіпсовані, не біда: ми їх відремонтуємо! Але якщо вони нові, це все-таки краще!

Поспішайте! Поспішайте! Прізвища мешканців, які здадуть інструменти у перші три дні, будуть оголошені по радіо. Уявляєте собі, як приємно буде послухати вам самим і всім вашим родичам!

… Увага! Слухайте, юні мешканці нашого будинку! «Бойовий будинковий піонерський штаб» просить вас протягом трьох днів скласти точні списки усіх найцікавіших книжок, які є у ваших особистих бібліотеках. Не бійтеся, будь ласка: ніхто і не думає їх відбирати. Просто ми хочемо влаштувати «великий книгообмін». Що, це таке? А ось послухайте! Наприклад, юний громадянин Ікс має на руках книгу «Народжені бурею», давно її прочитав і хоче прочитати книгу «Острів скарбів», яку має у своїй шафі юний мешканець Ігрек, котрий цікавиться: саме тією «Бурею». Ось тут і відбувається тимчасовий книгообмін. В результаті Ігрек одержує «Бурю», а Ікс «Острів» з усіма його скарбами. І так далі… Здається, зрозуміло.

Це ж буде чудово! Так книжки лежать собі на полицях, припадають пилом, нудьгують без діла… А тут вони будуть увесь час у роботі! І в бібліотеку бігати не треба буде: адже там теж гарну книжку не одразу одержиш, спочатку на черзі постоїш!

Тільки попереджаємо: кожен, хто шматуватиме обкладинки або книжку замість скатерки під тарілку з супом підкладатиме чи взагалі «зачитає» цікаву книжечку, — одразу потрапить у страшну радіопередачу, яка називається: «Нокаут в ефірі». То ж краще загортайте книжки в білий папір і читайте акуратно — на чистому місці і з чистими руками.

Оце і все, що ми хотіли повідомити. Вела передачу Таня Крутихіна.

ЗНОВУ… «У НАС У ГОСТЯХ!»

— Починаємо чергову передачу «У нас у гостях!». Сьогодні у нас в гостях двірник дядько Семен.

— Мені в гості ходити ніколи, — пролунав хрипкий бас дядька Семена. — Я у справі на горище зайшов.

— Пробачте, дядьку Семене, ви хочете сказати «на колишнє горище»? І взагалі ми хочемо попередити, що вас зараз слухає дуже багато людей, — лагідно, тоном гостинного господаря намагався улестити двірника диктор Сенько Блошкін.

— Горище воно і є горище! Невідомо ще, як пожежна охорона все це сприйме. Захопили комірчину самовільно і влаштували невідомо що!

— Ви хочете сказати, що ми організували радіостудію «Говорить сьомий поверх!»? — відчайдушно намагався налагодити бесіду Сенько.

— У будинковій книзі шість поверхів значиться. І крапка! — не здавався дядько Семен.

— Продовжуємо нашу дружню бесіду, — повідомив радіослухачам Сенько Блошкін. — Може, ви, дядьку Семене, невдоволені юними мешканцями нашого будинку? Розкажіть, будь ласка, радіослухачам, чим саме ви незадоволені!

— А всім незадоволений! На подвір'ї ви багато стовбичите — ось що. Сиділи б удома, уроки б робили — от би й був порядок.

— Ну, дядьку Семене, якщо ніхто не буде на подвір'я виходити, — почав втрачати самовладання Сенько, — то це вже буде не подвір'я… А, як би це сказати… заповідник! Чи… якась заборонена зона!

— Надто вже розумні всі поставали, — похмуро відповів дядько Семен.

— А ми б хотіли налагодити з вами…

— Не чіпай кишку! Поливальну кишку не чіпай! — закричав раптом репродуктор на стовпі. І в ту ж мить радіослухачі побачили дядька Семена, який висунувся з напівкруглого вікна на горищі. Він люто погрозив хлопчині, який там, унизу, обливав дівчат холодним крижаним струменем.

Потім двірник зник. А передача «У нас у гостях!» тривала далі.

— А ви знаєте, дядьку Семене, ми нещодавно у вас у будинкоуправлінні прочитали одну дуже цікаву книжку, — вступила в бесіду Тиха Таня.

— Знайшли місце! Краще б у бібліотеку записалися! Недалеко, здається: через дорогу перебігти.

— А такої книжки в жодній бібліотеці