Анатолій Георгійович Олексин - Говорить сьомий поверх

Льонька зазирнув і вів далі:

— Ось так, наприклад: «Розкажіть, будь ласка, нашим радіослухачам… Поділіться, будь ласка, своїми думками…» І далі таким робом. А гість, значить, ділитиметься. Здорово?

— А пригощати не треба буде? — запитав Владик. — Усе-таки гості!

Льонька удавано голосно розсміявся і поблажливо поплескав Владика по плечу:

— Не розумієш іще! Це ж не такі гості, котрі там… на чай завітають. Це ж у переносному розумінні.

— Ну-у, якщо в переносному, тоді гаразд. А то я думав… Мати завжди каже: «Краще самим у гості ходити, ніж до себе запрошувати. Клопотів з ними не оберешся!»

Якось увечері Вася Кругляшкін розшукав Льоньку у ванній кімнаті:

— Миєшся? Ну гаразд, не вилазь… Тут зі школи дзвонять, про твоє здоров'я запитують.

Якби Льонька був не у ванній, а, скажімо, в річці, він, напевно б, пірнув під воду.

— Захворів ти, чи що? — здивовано запитав шофер Вася.

— Еге ж, захворів! — стиха, напіввилазячи з ванни і озираючись по сторонах, ніби хтось міг його почути, сказав Льонька. — Захворів… Радіостанцією нашою я захворів! Ось чим! Адже нікого, крім мене, це не стосується. А мені за все відповідай! Ось два дні й пропустив… Не пішов до школи. Я в цей час доросле радіо слухав. Ну, досвід, чи що, переймав. Адже така справа у нас у будинку вперше за всю історію. А в школу я вже п'ять з половиною років щодня ходжу. І ще стільки ж ходитиму. У нас, розумієш, на радіо все по-справжньому має бути, по-дорослому!..

— А виходить у тебе, Леоніде, все якось по-дитячому. Намилити б тобі шию!

Вася Кругляшкін зник у коридорі, а Льонька розгублено помацав шию, яка й так була вже намилена.

Увага! Увага!

В останню секунду!..

Рівно секунду тому сталася величезна подія в історії будинку номер дев'ять дріб три: почала працювати радіостанція «Говорить сьомий поверх!».

Дорогі товариші мешканці! Тепер щодня, рівно о двадцятій годині нуль-нуль хвилин за місцевим часом, ви будете слухати наші радіопередачі.

Слухати їх вам доведеться обов'язково, бо в кожній передачі, можливо, буде щось сказано й про вас, про ваших дітей чи інших найближчих родичів, а також про квартиру, в якій ви живете. І уявіть собі: якщо ви не почуєте передачу самі, вам доведеться потім бігати по всьому будинку й довідуватися: що сказали і як сказали? А інші мешканці можуть щось переплутати, і тоді ви будете дуже довго хвилюватися і переживати.

Отож краще не пропускайте наших радіопередач! Оце й усе. Передача «В останню секунду!» закінчена. Вів передачу Сенько Блошкіи.

А зараз слухайте…

За розпорядженням Льоньки першим до мікрофона був запрошений він сам. Диктор Сенько Блошкін вів бесіду точно за текстом який Льонька склав напередодні. Перед Сеньком лежали запитання, а перед Льонькою — відповіді.

— Сьогодні у нас у гостях усім вам добре відомий Льонька Уткін з квартири номер дев'ять, — наслідуючи інтонації справжніх дикторів, почав Сенько. — Здрастуйте, товаришу Льонька Уткін!

— Добрий вечір, — відповів Льонька.

— Чи згодні ви, товаришу Льонька Уткін, побесідувати з нашими радіослухачами і відповісти на деякі запитання, які нас хвилюють?

— Згоден.

— Велике вам спасибі. Ми чули, що з вашої особистої ініціативи на подвір'ї був організований «Бойовий будинковий піонерський штаб». Чи правда це?

— Так, це правда. З моєї ініціативи, — скромно погодився Льонька.

— Ще ми чули, що ви — найголовніший і найвідповідальніший за всі радіопередачі.

— Так, це правда. Мене вибрали відповідальним. — І, трохи подумавши, Льонька додав одну фразу до завчасно підготовлених відповідей: — Мене вибрали одностайно!..

— А чи не поділитеся ви з нами, товаришу Льонька Уткін, своїми думками?

— А чого ж, поділюсь. Найближчим часом я збираюся…

Але що саме збирається робити Льонька найближчим часом, мешканці будинку так і не довідалися, бо в репродукторі пролунав злий, захеканий голос Тихої Тані:

— Все з твоєї ініціативи, так?! Прославляєш себе, так? І ти, Сенько, теж хороший: читаєш з папірця, мов папуга!

— Тихше ти!.. Тихше! — злякано, на все подвір'я прошепотів Льоня. — Сенько, відтягни її від мікрофона!

— Я тобі відтягну! Я зараз таке скажу!..

Сенько Блошкін нарешті оговтався і незворушним дикторським голосом повідомив:

— Увага! Передача «У нас в гостях!» з технічних причин відміняється.

Дорогі товариші мешканці! Якщо у вас щось поламалося — ну, скажімо, ніжка від столу одлетіла чи праска перегоріла, — не засмучуйтесь. Усе це швидко відремонтується і стане зовсім новеньким, бо наш «Бойовий будинковий піонерський штаб» вирішив відкрити на подвір'ї майстерню.

Ми сподіваємося, що у кожного мешканця найближчим часом що-небудь зламається, і тоді наша майстерня прийде вам на допомогу!

Назва у майстерні вже є — «Що зламалось — усе відремонтуємо!», а приміщення у неї поки що немає. Та це байдуже! Ми вирішили відкрити нашу майстерню у старій дровітні. Про цю ж дровітню наш місцевий поет склав такі вірші: