Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

-А ще - продовжив хлопець, спостерігаючи за нею - Сьогодні маю зайти до тебе. Після роботи.

-Навіщо?

Лінда відразу уявила собі шоковане обличчя батька, тобто, баронета, й Кет. Сестра, неодмінно, почне хреститися, хапатися за нюхальні солі й влаштує такий ґвалт, що…

Лінда здригнулася. Ще вчора вона почувалась достатньо впевненою в собі, аби протистояти сестрі, але зараз, коли настав ранок…

-Бо все має бути по-чесному. Нам треба одружитися, і я маю просити дозволу в твого батька.

Лінда аж підскочила.

-Ні! - вона перестала мучитись із ґудзиками - Ні, вони не мусять нічого знати, особливо Кет…

-Чому?

Признатися, Гаррі не дуже хотів іти до Лінди й знав, що на прохання віддати її йому за дружину баронет у кращому випадку просто вижене його геть. Але він мав це зробити. Він не збирався викрадати дівчину з дому, це було б занадто неввічливо й нечесно з його боку.

-Бо тоді нічого не вийде! - Лінда так перелякалася, що це може статися, що не могла стримувати емоцій - Батько просто вижене тебе або й накаже побити, а Кет зробить усе, щоб я не вийшла з дому! Вона заплатить слугам стільки, скільки ті захочуть, аби стати проти мене!

Гаррі розумів, що вона права. І досі не знав, як говорити з баронетом. А тим більше, так, щоб той не розгнівався. Сказати йому, що спав із його донькою - підписати собі смертний вирок.

Йому хотілося протестувати, бо знову Лінда говорила, як робити, знову повчала його. Але він не мав нормальних заперечень. І досі лишався ніким, щоб офіційно стати чоловіком доньки баронета.

Це дратувало. Настільки, що Гаррі хотілося скрипіти зубами від злості.

За стіною щось розбилося. Міллери почали лаятися ще сильніше.

Гаррі підійшов до Лінди, щоб допомогти застібнути ґудзики. Але варто було торкнутися її тіла, як йому відразу захотілося протилежного. Розстібнути їх.

-А що, як ми теж станемо такими? Як Міллери? - раптом запитала дівчина.

Вона згадала, що досі вони теж часто й багато сварились. Може, зі сторони їхні словесні перепалки звучали так само.

-А чого б це нам такими стати? Він пʼє давно й багато, заробляє вдвічі менше за мене, а в них семеро дітей. Він сам винен, що його родина не має чого їсти, то й нехай вислухує від дружини.

-Але ж ми також часто сваримося.

-Бо ти нестерпна.

Гаррі хотів пожартувати й сказав це саме з такою метою. Він не міг зосередитись, бо думки плутались від того, що його руки торкались тіла Лінди.

-Нестерпна?

Дівчина скипіла: отже, він її звинувачує!

Вона вирвалась із його рук і повернулась до нього обличчям.

-А ти? - випалила вона - Ти часто поводишся як шматок деревини. Або як стіна. До тебе неможливо достукатися.

-Може проблема в тому, що ти стукаєш занадто наполегливо? Із командними нотками в голосі?

-А може, в тому, що ти не можеш слухати нікого, крім себе?

-А ти взагалі нездатна слухати, тільки говорити.

-А з тобою неможливо говорити, бо ти відразу злишся!

-А ти відразу вмикаєш тон господині, хоча я давно вже на тебе не працюю!

-Тобі всюди й завжди чується цей тон. Може, ти скучив за ним?

Лінда випалила останнє й збагнула, що далі не може говорити. Всередині неї піднімалося щось потужне, що підказувало - зараз перед нею стоїть диявольськи привабливий хлопець,  який виглядатиме ще краще без сорочки.

-Ні, не скучив - промимрив Гаррі, думаючи про не застебнуті ґудзики.

Він ухопив дівчину за талію й різко притиснув до себе. Так, що вона мало не задихнулась, і сукня, яка ні на чому не трималась, впала на підлогу.

-Скільки в нас часу? - запитала Лінда, думаючи про його тіло під сорочкою.

-Десь пів години. Потім маю йти на роботу.

Гаррі вхопив дівчину на руки й поніс до ліжка.

Лінда повернулась додому, коли ще всі спали. Не йшла повз воротаря, а перелізла, як справжній хлопець, через паркан у тому місці, яке виявила і в якому лазила ще дитиною. Вона була щаслива тоді від того, що порушувала правила, й зараз відчувала майже те ж саме, тільки потужніше в безліч разів.

На її тілі досі лишалися Гарріні дотики, і їх уже бракувало.

Кет нічого не знала про те, що відбувається між чоловіком і жінкою. Не могла знати, бо її видали заміж за нелюба, що міг би бути за віком її батьком. Вона, Лінда, вибрала для себе іншу долю, ту, яку хотіла сама.

І головне, що треба зробити зараз - приспати пильність Кет. Щоб вона більше не намагалася зашкодити й ніяк не втручалася. Відволікти її, а потім просто поїхати, забратися геть і лишити записку.

Лінда встигла перевдягнутися, хоч і не хотіла знімати з себе одяг, якого торкався Гаррі. Доки та сукня лишалася на ній, здавалося, що хлопець був незримо поруч. Але довелося вдягнути іншу перед тим, як спуститися до сніданку.

Кет пильно спостерігала за сестрою.

Через хворобу сина вона геть забула про насущні проблеми. А між тим, час, коли Лінда мала поїхати, наближався. А вона досі не зробила нічого, щоб перешкодити цьому.

Лінда мала гарний настрій і здавалася всім задоволеною. В її очах навіть зʼявилося якесь особливе світло, й Кет не могла збагнути, що воно означає.

-А містер Бартон не надсилав записок? - запитала Лінда ніби між іншим - Він не думав сьогодні приїхати?

Баронет аж випустив виделку від здивування.

-Та…ні. Здається, сьогодні він не збирався наносити візит.

-Шкода - Лінда картинно засмутилась - А я вже якось і скучила за ним.

Що це за вистава, подумала Кет. До чого вона? Лінда не могла скучити за Рональдом, це їй зовсім не властиве.

Вона викликала сестру на розмову пізніше, коли сніданок закінчився. Тоді Лінда зі спокійним обличчям заявила, що між нею і Гаррі все скінчено, бо він передумав брати її з собою до Америки.

-І ти так відразу й прийняла це? - не повірила Кет.

-Звісно, ні - Лінда зобразила сум. Ну, справді, вона сумувала, але через те, що Гаррі не було поруч - Але ти була зайнята Генрі, хіба я могла тебе турбувати? Я вже пережила це.