Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

збирання інформації від людей можливе, допустиме, етичне й правомірне лише стосовно осіб, які перебувають у сфері кримінального судочинства. Застосування таких засобів щодо інших громадян розглядатиметься як порушення законності. Навіть стосовно учасників процесу використання науково-технічних засобів, тактичних прийомів і рекомендацій мусить відрізнятися і бути суворо диференційованим залежно від їх процесуального стану: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий і свідок. Така потреба зумовлена ще й тим, що учасники процесу характеризуються різною поведінкою під час розслідування. Згідно з нашим дослідженням, дані, що їх зібрав слідчий, збіглися зі справжньою поведінкою обвинуваченого на допиті: він відмовлявся у 28 % випадків, говорив неправду — 40,8 %, відмовлявся в суді від своїх попередніх показань — 4 %, змінював свої показання — 19,1 % випадків. Таким чином, розпізнавання і визначення слідчим вірогідної поведінки обвинуваченого під час наступної слідчої дії дає йому змогу вибирати оптимальні тактичні прийоми її проведення.

Одержання інформації від людей узагалі, в тому числі з використанням науково-технічних засобів є складною проблемою, оскільки вона недостатньо досліджена в криміналістиці і певною мірою недостатньо регламентована в нормах закону. 75,8 % опитаних слідчих відзначають гостру потребу розробки спеціальної апаратури або методики для дослідження звуку, запаху тощо та їх законодавчого закріплення.

Розв’язання цієї проблеми в правовому, етичному й тактичному напрямах залежить від характеру науково-технічних засобів і методик: контактних і безконтактних. Використання безконтактних методик, наприклад, відеозапису, звукозапису, кінозйомки, не справляють будь-яких фізичних впливів на досліджувану особу і відповідають принципам гуманізму й законності. Крім того, ці технічні засоби відповідають вимогам науково-технічного прогресу щодо впровадження нових наукових ідей і розробок у практику. Такі засоби аналогічні органолептичним і цілком етичні та законні.

Основна увага приділяється використанню безконтактних засобів збирання інформації від людини, які мають важливе значення в слідчій практиці. З тактичного і правового боку безконтактні засоби зручні для практичного використання. Вони являють собою комплекс високоточних приладів, добре зарекомендували себе на практиці, дають змогу фіксувати приховані (латентні) реакції людини, що відбуваються в її організмі незалежно від бажання останньої. Ці засоби забезпечують нерозголошення обставин особистого життя обвинуваченого (ст. 185 КПК України), а також інших даних, що становлять слідчу таємницю (ст. 121 КПК України). Пропоновані прилади підконтрольні, безпечні для життя і здоров’я людини, відносно якої їх застосовують, відповідають принципам гуманізму й законності. Нарешті, ці прилади прості в експлуатації (оскільки не потребують накладення електродів, датчиків на тіло піддослідного, крім того, немає потреби його роздягати). Вони також забезпечують велику інформативність про окремі параметри досліджуваних осіб.

Розглянуте вище дає змогу ставити питання про потребу використання безконтактних науково-технічних засобів і розробки методів дешифрування отриманої інструментальними методами інформації на досудовому слідстві. Контактні засоби можна застосовувати з дотриманням морально-етичних правил, які регламентовані у законі і якими повинні визначатися: ситуації, в яких можливе застосування цих методик; перелік осіб, які можуть використовувати ці засоби; порядок застосування і закріплення отриманих результатів. Ці положення можуть бути вихідними для наукової розробки етичних і процесуальних гарантій застосування інструментальних методів одержання інформації від людей.

Як було зазначено вище, збирання доказів та їх джерел для встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого, є різновидом слідчої і судової діяльності уповноважених державою осіб. Аналіз практики показує, що ця діяльність характеризується певними організаційно-тактичними особливостями. Виконуючи свої функціональні обов’язки, такі особи здійснюють трудовий процес і тим самим вирішують завдання боротьби зі злочинністю.

Уся діяльність слідчого, органу дізнання щодо встановлення доказів та їх джерел є процесом пізнання істини у кримінальній справі. Цей процес регламентований законом і повинен відбуватися у відповідних формах. Всебічність і об’єктивність досудового слідства полягає в тому, що слідчий і орган дізнання повинні зібрати докази і їх джерела, а це передбачає встановлення відомостей про факти, які характеризують особу обвинуваченого. Розслідуючи кримінальну справу, одержуючи відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого, слідчий і орган дізнання використовують різні методи, технічні засоби, тактичні прийоми і рекомендації.

Вивчення (діагностика, дослідження, прогнозування) особи обвинуваченого здійснюється за допомогою методів і технічних засобів, які напрацьовані в теорії і випробувані на практиці.

У слідчій практиці найчастіше використовують такі методи вивчення обвинуваченого:

• біографічний;

• метод спостереження;

• метод аналізу результатів діяльності;

• метод узагальнення незалежних характеристик;

• метод експертних оцінок;

• метод вивчення груп і колективів;

• метод розмови і спілкування.

Метод спостереження — це спеціально організоване, навмисне, цілеспрямоване сприйняття психічних явищ з метою вивчення суб’єкта, який їх викликав. Предметом об’єктивного спостереження є не самі непатологічні явища психіки обвинуваченого, а їх зовнішні прояви до, під час і після скоєння злочину. За допомогою цього методу можна встановити дані про особу: рівень її розвитку, наявність професійної підготовки, ставлення до праці, навчання, світогляд, моральні і вольові якості, наявність антигромадських поглядів, психічний стан тощо. Результати такого спостереження закріплюються в протоколах слідчих дій і стають доказами.

Метод аналізу результатів діяльності близький до методу спостереження і являє собою об’єктивне дослідження суспільних результатів діяльності досліджуваної особи. Цей метод дає уявлення про вміння, навички, звички людини, її ставлення до праці, інтереси та здібності. Застосовуючи зазначений метод, слідчий цілеспрямовано сприймає не процеси діяльності чи спілкування, а їх продукти, результати, до яких насамперед належать матеріальні сліди злочину. Таким чином, у галузі кримінального судочинства цей метод виступає як метод аналізу злочинної діяльності. Крім слідів злочину, як результати діяльності обвинуваченого для його вивчення можуть і повинні аналізуватися різноманітні письмові, звуко-, кіно- і відеодокументи, які ним виконані, продукти його наукової, художньої творчості, професійної діяльності тощо. Цей метод є складовою таких слідчих дій, як огляд місця події, предметів, трупа тощо.

Метод узагальнення незалежних характеристик може бути сформульований як збирання і узагальнення всіх можливих усних і письмових повідомлень, показань про досліджувану особу, отриманих від осіб, з якими вона спілкувалася або які спостерігали її в різний час і в процесі виконання різних видів діяльності. Таким чином, суть цього методу полягає в тому, що слідчий робить запити характеристик на обвинуваченого з різних місць, а також, проводячи допити, отримує неофіційні характеристики і на основі вивчення та узагальнення таких характеристик складає одну обґрунтовану характеристику. Метод узагальнення незалежних характеристик є методичною основою складання тієї частини обвинувального висновку, яка безпосередньо стосується суспільної небезпечності злочину і особи, форми вини, мотивів і мети злочину, психологічної характеристики обвинуваченого тощо.

Біографічний метод полягає у збиранні і вивченні слідчим даних біографічного характеру, які можуть бути одержані при допиті обвинуваченого чи інших осіб та міститися в різних документах (щоденниках, листах, архівних матеріалах, звітах, заявах, інтерв’ю, текстах виступів, доповідних записках, архівних кримінальних справах,