Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Саме так, — кивнув ліч. — Отруйника хотіли стратити, але Васкаедр не дозволив це зробити. Зрозумівши, що він вже однією ногою в могилі, п'ятий Повелитель вирішив не мучитись і пішов у свій останній двобій, першим кинувши виклик своєму вбивці. А ось і він, до речі.

Ліч відлетів до наступної, шостої ніші.

— Кронвелл… Про нього у літописах майже не написано чогось хорошого. Скритний, недовірливий, необачний. Він втягнув Шалластхадар у війну з Імперією, яка за часів його правління щойно утворилася. Власне, під стінами сусідньої столиці й загинув шостий Повелитель.

Закопчений і вкритий тріщинами череп Кронвелла був прикрашений піритом неправильної, ламаної форми. Суртаз пригадав, що в Сонцеграді його називали каменем вбивць.

— Про Дерцкана я тобі вже розповідав, — тим часом продовжив Нес-Ашшад. — Сьомий Повелитель став першим, кого обрали мирним шляхом. Окрім Сандро, звісно, але той мав спадкове право на владу. Передбачивши неминучу поразку у війні з Імперією, Дерцкан наклав сувору заборону на поєдинки між некромантами. За часів його правління наші предки остаточно осіли в Долині туманів, втративши більшість територій за її межами. А коли настав час, сьомий Повелитель передав владу своєму учню.

Суртаз задумливо ковзнув поглядом по черепу, в чиєму лобі, наче уламок криги, стирчав блакитний гірський кришталь. А Нес-Ашшад вже зупинився поруч з наступною нішею.

— Доля восьмого Повелителя була непростою. Якщо всі його попередники походили зі шляхетного роду або просто були достатньо освіченими для самостійного навчання, то Родрім походив з простолюдинів. Він вижив у різанині, влаштованій в його поселенні інквізиторами, які запідозрили людей в укритті когось з некромантів.

Ліч трохи помовчав, перш ніж продовжити розповідь.

— Ледь живий, він не просто дістався кордонів Шалластхадара, а й пережив зустріч з вартовими, вперше продемонструвавши здібності до бойової некромантії. Його неймовірна живучість привернула увагу Дерцкана, і той взяв Родріма в учні. Випробування він ледве пройшов, повернувся з Мертвого саду з проломленим черепом. Але це не завадило йому стати спокійним та зваженим правителем, що дозволило Шалластхадару поступово відновитися після поразки у війні з Імперією. 

Квадратний чорний циркон виблискував своїми гранями в черепі Родріма, і відбите ними світло свічок нагадувало полум'я пожежі. Нес-Ашшад вирушив до іншої стіни та найближчої ніші в ній.

— Алевантія — єдина жінка на троні Шалластхадара. Вона була нащадком Аскелії, спадкоємиці дому Мереодеш, врятованої колись самим Сандро. Дипломатична і мудра, дев'ята Повелителька правила довго, і за цей час жодна серйозна війна не торкнулася Шалластхадара, хоч і не можна було назвати той час зовсім спокійним...

Ліч замовк, зависнувши в повітрі навпроти ніші з черепом Алевантії, інкрустованим димчасто-фіолетовим чароїтом у формі перевернутої краплі. Схилившись у церемонному напівпоклоні Нес-Ашшад прошелестів на шаларанні фразу, яку Суртаз зумів зрозуміти лише приблизно — це було висловленням пошани. Не промовивши після цього жодного слова, ліч вирушив до наступної ніші та зупинився перед нею.

— Це череп десятого Повелителя? — спитав Суртаз, хоч відповідь і була очевидною. Надто довго мовчав Нес-Ашшад. — Якщо ти втомився, ми можемо повернутися сюди пізніше.

— Нежить не знає втоми. Це тобі не завадило б відпочити, так. Втім, ми незабаром перейдемо до практики, тож недовго залишилося потерпіти, — неквапливо відповів ліч. — Я просто намагався згадати хоча би щось хороше про Мольтара.

— Все було настільки погано?

— Як тобі сказати… Я застав останні роки правління Алевантії. Вона чомусь не призначила наступника, і десятий Повелитель був обраний загальним рішенням некромантів. Особисто я вважаю, що це був найневдаліший вибір за всю історію Шалластхадара. Мольтар був дуже талановитим некромантом, розвиненим мало не за всіма трьома напрямками, але правителем він був… Поганим. Недалекоглядним, нетерплячим, запальним і глухим до порад навіть власноруч назначених радників. Мольтар зробив всі можливі помилки, яких тільки можна було припуститися за тогочасних обставин. В результаті фортеця ледве не пала під натиском об'єднаної армії Імперії, ельфів і магів.

— Я пам'ятаю, — кивнув Суртаз. — На заняттях з історії в школі це називали унікальним випадком, коли три народи зуміли об'єднатися задля знищення спільного ворога. Маги називають цю подію Останньою великою війною.

— Так. І можна сказати, що Мольтар її програв. Шалластхадар вистояв не завдяки його керівництву, а всупереч. Було стільки остаточно загиблих, — Нес-Ашшад скрушно похитав головою. — Але я згадав, що дещо хороше десятий Повелитель все ж зробив. Коли некроманти, яким пощастило вижити, зажадали від нього відречення від влади — він не чинив опору, — свист ознаменував єхидний смішок ліча. — Я тоді ще був живим, молодим і сповненим праведним обуренням… Тому не оцінив гідність цього вчинку. Хоча після зречення та передачі влади наступнику Мольтар все одно довго не прожив. 

— Його вбили?

— Не некроманти. Це було самогубство, тож його вбили спогади. Один з найнебезпечніших душевних недугів — жаль через скоєне. Але владу була передано, череп посів своє місце, тож…

Нес-Ашшад байдуже знизав плечима та повільно полетів до наступної ніші. Суртаз же затримався, задумливо дивлячись на череп десятого Повелителя, прикрашений квадратним вишнево-червоним авантюрином. У глибині дорогоцінного каменя подекуди спалахували золотисті іскри. Але голос ліча висмикнув некроманта з цього споглядання та змусив рухатись далі.

— Одинадцятий Повелитель — Охтар. Я досі не можу осягнути, де ховався цей самородок під час виборів десятого. Але те, що він з'явився в Шалластхадарі вкрай вчасно — очевидно. Здавалось, він був всюди — керував і відбудовою фортеці, і пошуком та залученням обдарованих талантом до магії людей, і поповненням армії нежиті, і відновленням та розширенням мережі спостерігачів за межами Купелі… Але найвагомішою причиною промовляти його ім'я з надзвичайною пошаною є доповнення Вбрання Смерті новими артефактами до того вигляду, в якому їх отримав Шаддаер і незабаром отримаєш ти.