Деріка Лонг - Потраплянка для мажора , Деріка Лонг

Меліса

Не можу сказати, що дорога для мене була легкою. Коли ти майже на сьому місяці вагітності, все відчувається в десять разів важче. То постійно спати хочеться, то їсти. Мені здавалось чоловіки не зрозуміють мої забаганки.

Але на превелике здивування, кожен із них приділяв мені достатньо уваги. Насправді, увага мені потрібна лише від одного чоловіка. Мого коханого Євгена. Хоча навіть він, час від часу приймав допомогу від своїх знайомих.

— Я піду куплю води, — водій автівки почув, що я хочу пити, і одразу зупинився біля магазину.

— Та я впораюсь, — заперечив Женя.

— Ми хочемо вас залишили на самоті, — підморгнув детектив. — хоч на декілька хвилин. Ми з Максом йдемо до магазину, і купим все, що вам потрібно, — погодившись, махнули головою та залишились в автівці.

— Ще трішки.. І ми будемо вдома, — Женя цілує в щоку.

Я взяла хлопця за руку, і положила собі на животик. Саме зараз я відчула, як малюк штовхається.

— Оце в нього ніжки, — ніжно сказав. — напевно, буде футболістом … Чи спортсменом, — моя міміка на обличчі одразу змінилась.

Я згадала, що мені вже говорили ці слова. Але з вуст Вови вони звучало грізно, і зовсім не лагідно.

— Нехай буде художником, — хмикнула я. — або танцюристом. Не хочу, щоб він був спортсменом.

Звісно хлопець не зрозумів чого я проти спорту. І вже хотів запитати в мене причину. На щастя, в ту хвилину до машини повернулася компанія, тому нам довелося змінити тему розмови.

Щоб відволіктись, ми включили музику. Легку, спокійну, і мені знову захотілось спати.

Через декілька годин ми приїхали до міста, в якому я зустріла справжнє кохання. В якому в мене майже відбулось весілля. Тому в мене одразу стиснулось серце. Воно ніби забігло в пʼяти, і там на деякий час і залишилось.

— Впізнаєш ? Ми тут з тобою гуляли. — на годиннику восьма ранку. Місто живе та вирує. Люди поспішають на роботу. Транспорт створює затори. Навіть похмура погода не заважає гарному настрою.

— Ми зараз додому ? — запитала я. Не хотілось мені чути, що ми поїдемо до батьків Євгена. Поки що не готова їм пояснювати свої вчинки.

Впевнена, що вони мене не зрозуміють.

— Так, в нашу рідну домівку, — хлопець допоміг защібнути мені курточку та вийти з машини.

Коли я відійшла від автомобіля, то почула слова :

— І все ж таки, можливо ти звернешся до поліції, — Максим наполягав на своєму .

— Ми з Євгеном вирішили вчинити інакше, — спокійно відповів Ніколоз. А потім хлопці дружно пожали руки один одному та попрощалися.

— Ти знайомий з тим бандитом ? — перелякано запитала, коли до мене підійшов коханий.

Він мовчки глянув на мене. Потім підійшов до вхідних дверей будинку, і відчинив замок.

— Нам потрібно відпочити, а потім поговоримо на серйозні теми, — хоч він був на вигляд спокійним, але здавалось всередині нього вирує торнадо.

Євген

Не знаю як швидко розлітається нова інформація по нашому місту. Але на слідуючий день після приїзду. До мене зранку зателефонував батько. Він запитував безліч питань.

На задньому фоні нетерпляче  гомоніла мама. І хоча вона була проти Меліси, все ж таки запитала про стан дівчини.

— Терміново приїжджайте, хочемо вас бачити, — батько запросив на смачний сніданок.

А я мовчки вимкнув телефон і сів поряд з коханою.

— Ти все чула ? — запитав, одразу після того  як дівчина з спросоння відкрила очі.

— Я не готова їхати до твоїх батьків, — вперто відрізала. — мене і так твоя матір недолюблювала. А зараз мені ще важче уявити її ставлення до мене. — неспокійно зітхнула та схилилась обличчям до подушки.

Залишати Мелісу одну дома я не планував. Тимпаче на нашій кухні зʼявилася нова кухарка. Її звуть Олена, і вона дуже привітна жінка.

Я спеціально знайшов для нас повара, щоб моя вагітна дружина не втомлювалася за приготуванням смачних страв.

Жінці на вигляд було років сорок пʼять,  не більше. Точний вік я не запитував.

Не знаю навіть чому. Але вона досвідчена, доросла леді, яка знає свою справу на кухні.

— Познайомитеся ! Сподіваюсь знайдете спільну мову, — одягаю теплий светр . — моя кохана погоджується зі мною. І продовжує лежати в ліжку, щоб ще хоч трішки відпочити.

Про охорону я не забув. Сподіваюсь вона буде краще працювати, ніж амбали Володимира.

— Оберігайте мою дружину, — на вулиці дав настанови двом чоловікам та попрямував до своєї чистої автівки.

І хоч мені зовсім не хотілось розмовляти з батьками, все ж таки довелось приїхати до їх маєтку.

— Синочка, — мама підбігла до мене, і почала розглядати. — весь блідий. — вона крутилась біля мене, ніби квочка.

— Мамо, припини, — підвищив тон, хоча раніше ніколи собі цього не дозволяв. — зі мною все гаразд. Досить поводити себе, ніби ти мама першокласника.

Помітив, що вираз обличчя змінився. Вона зробила крок назад, а потім з гордо піднятою головою пішла до просторої зали.

— Ось так він з рідною мамою розмовляє, — почала жалітись на мою поведінку.

Мені було байдуже. Я обережно зняв теплий пуховик, і відніс в гардероб.

— Привіт, — тато вийшов до мене і пожав руку. — без настрою сьогодні ? — прозвучало дивне питання.

— З чого ти взяв? — одразу прибрав руку.

— Грубиш Клаві… — в його словах відчувався сарказм. І я прекрасно розумів, що він лише робить вигляд, щодо зауваження в мою адресу.

Я підійшов до дивану, і втомлено звалився на нього. Потім підняв погляд на своїх батьків і запитав :

— Ну що ? З чого почнемо нашу розмову, — вони дивилися на мене так, ніби підготували список питань, і ось - ось розпочнеться вікторина.

не забувайте ставити лайк книзі 

та підписуватись на мою сторіночку

спасибі!)