Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

Глава 14

 Вже на місці Крістіан побіжно похвалив справді хороше помешкання, але особливої зацікавленості не проявив. Він не надто намагався приховати справжні мотиви свого бажання перебувати тут. Вони обоє не п'ятнадцятирічні підлітки, щоб серйозно гратися в такі ігри.

 Дана пішла на кухню, щоб зробити чай. Насипаючи в заварник подрібнені ароматні листочки, відчула, як талією ковзнули чоловічі руки. Він м'яко притягнув її і притис до себе. Дана вирішила, що чай зачекає. Вона півобернулась до Крістіана і дозволила поцілувати себе, з готовністю відповідаючи на ласку. 

 Дана хотіла хотіти його - вперто і всупереч всьому. Хотіла, щоб ці обережні, пестливі дотики витіснили спогади, сліди і відчуття інших рук.

 Але зазнавала поразки. Вона нічого не відчувала.

 Спустошена, випалена ненавистю і владними діями душа втратила здатність відповідати. І не мало значення, чи були ті - інші - дотики грубими, як недавно, чи як колись ніжними і лагідними, вона однаково оживала тільки від них і відчуття їх на собі.

 Крістіан почав сміливіше і впевненіше гладити її. Дана все ще намагалася досягти успіху в спробах зреагувати на нього хоча б приємно-солодкими мурашками і вже тоді припинити. Не могла вона переспати з ним. 

 Не сьогодні. 

 Не після того, що було з Яном. 

 Не після нього.

 Пізно, звісно, чухати потилицю і згадувати про самоповагу, гордість чи пристойність зважаючи на те, що кілька годин тому дозволила використати себе, як дешевку, отримуючи при тому задоволення поза гранню розуміння.

 В якийсь момент Дана в своєму наполегливому прагненні навіть досягла слабеньких успіхів. Вміла поведінка Крістіана таки відгукнулася приємними відчуттями. Дана дозволила собі контрольоване задоволення, чимось схоже на те, коли читаєш приємну, доволі цікаву книжку, але по завершенні швидко забуваєш про що там йшлося. 

 Це не та книжка, яка западає в душу і до якої хочеться вертатися. 

 Не та, після якої важкий і тривалий синдром відміни.

 Руки Крістіана хаотично і гарячково шарили тілом. Він притис її до себе, відверто хапаючись долонею за сідницю, а за тим грубо просунув руку їй між ніг, торкаючись стегон крізь тканину спідниці. Дана різко сіпнулась і вмить повністю протверезіла від дурману своїх виплеканих сподівань. 

 Рука Крістіана торкалася місця, де ще явно відчувалися сліди Яна. Дана почала м'яко виповзати з обіймів наполегливого, розпаленого залицяльника.

 - Я щось не те зробив? Ти чого? Мені здавалося, тобі подобається? - спантеличено і розчаровано подивився на неї.

 Він спробував знов притягнути її до себе і продовжити те, на чому вони зупинилися, але Дана впевнено і безапеляційно дала зрозуміти, що продовження не буде, посилаючись на своє серйозне ставлення до таких речей. Крістіана така позиція немало здивувала і він тонко натякнув, що вона вже не молоденьке невинне дівчисько, тому може собі дозволити просто насолоджуватись життям. Дана не хотіла сперечатися і просто погодилась з цими аргументами. Вона пообіцяла подумати над його словами і прислухатись до них, але точно не сьогодні.

 Далі їм не залишалося нічого іншого, окрім як випити того таки чаю, після чого Крістіан поїхав до себе, домовившись перед тим про завтрашню зустріч. Залишався ще один день, що вони могли провести в компанії одне одного. В неділю він вертався до Іспанії.

 На завтра місцем зустрічі залишився знову ж цікавий центр. Після недовгої прогулянки Подолом, Дана в несподіваному пориві запропонувала зайти в ірландський паб. Давно хотілося побувати в такому атмосферному закладі.

 Вони сіли за достатньо великий столик, розрахований на більшу, аніж двоє осіб, компанію і зробили замовлення. Дана все поглядала в сторону барної стійки, до якої притискались високі дерев'яні стільці, полаковані в темний, з бордовим відтінком, колір. Здавалося, ніби вона з Крістіаном у відповідному фільмі, бракує тільки похмуро-насторожених ірландців, які б підозріло спостерігали за новенькими, попиваючи своє пиво за переглядом футбольного матчу. Дана навіть розвеселилася, уявляючи, як підходить до барної стійки, де незадоволений бармен меланхолійно протирає поверхню і при її появі недбало кидає рушника на плече та наливає в стакан віскі, готуючись вислухати чергову нелегку життєву історію. Мабуть, Дана уже забагато пива хильнула, якщо настільки повеселішала, щоб всміхатися фантазіям. 

 Та недовго музика грала.

 Вона якраз розповідала, що завтра до неї приїздять батьки і привезуть доньку, коли помітила, як досередини зайшли двоє - чоловік і жінка. Посмішка вмить сповзла з обличчя. На порозі показались Ян і Олеся. Крістіан прослідкував за її збентеженим поглядом і, впізнавши Яна, приязно всміхнувся. Коли новоприбулі порівнялися з їхнім столиком, він поспішно підвівся, щоб привітатися та потиснути простягнуту Яном назустріч руку, який, до слова, теж виглядав щиро здивованим. Далі іспанець познайомився з Олесею.

 Крістіан, близько не уявляючи, що творить, наполегливо взявся запрошувати їх сідати до них з Даною за стіл. Вона зловила виклично-скептично підняту брову Яна і погляд в свій бік та швидко відвела увагу. Проте даремно. В наступну секунду він опинився на дивані біля неї, а Олеся сіла навпроти поряд з Крістіаном. Дана відчувала на собі її похмуру увагу, але новий знайомий швидко зайняв гостю розмовою, зважаючи, що його супутниця раптом стала небагатослівною і мовчазною. Далі роль Дани звелася тільки до періодичного, за потреби перекладу їхніх реплік. Олесин рівень англійської був достатнім, щоб мати змогу на прийнятному рівні самій спілкуватися з ним. Ян же теж не особливо горів бажанням поговорити. Вони з Даною всі сили скерували на тамування своїх реакцій на близькість одне одного.

 В якийсь момент Олеся підвелася з-за столу, щоб відлучитися до вбиральні і несподівано прохолодним тоном запропонувала Дані скласти їй компанію. Нічого не лишалося, крім як погодитись. Весь час дорогою до туалету вони мовчали, але коли пізніше стояли перед дзеркалом, одна миючи руки, інша розчісуючи волосся, Олеся прямо спитала:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍