Юлія Бонд - Я теж її кохаю, Юлія Бонд
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тагір
Юля випадає з мого поля зору практично відразу, як тільки ми опиняємось на бенкеті, присвяченому дню народження головному акціонеру "Білдінг Строй". Нічого незвичайного насправді й коли таке трапляється на інших заходах, я знаходжу дружину біля бару. Але не зараз!
Та чорт би побрав цю жінку, бо вона змусила мене вдертися в жіночий туалет і оглянути кожну вільну кабінку.
Телефон дружини мовчить. І мої пальці, що стискають від агресії мобільний, вже давно побіліли, але я не перестаю дзвонити.
– Тагіре Даяновичу, добрий вечір, – усміхається незнайомка. – Мабуть, ви мене не пам'ятаєте, але ми вже зустрічалися. Я помічниця Астахова Єгора Антоновича. Катя.
Натягнуто посміхнувшись, хитаю помічниці людини, від імені якої у мене на зубах з'являється оскомина.
– Вітаю, Катерино.
Поняття не маю, що хоче від мене ця дівчина і, загалом, мені начхати на її світську бесіду, чи навіщо вона підійшла?
– А ви дружину шукаєте? – Підійшовши ближче, Катерина знижує тон майже до шепоту: – Я бачила, як вона зайшла в ліфт. Напевно, вирішила усамітнитися у зимовому саду, що на останньому поверсі.
Підморгнувши, помічниця Астахова розвертається і йде геть.
Не знаю, в чому полягає інтерес цієї дівчини й чому вона стежить за моєю дружиною, але розбиратися з цим я буду після того, як знайду Юлю.
Роздратований, швидким кроком прямую до ліфта. Поки підіймаюсь, накручую себе по повній, уявляючи, якого зараз прочухана влаштую дружині.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я теж її кохаю, Юлія Бонд», після закриття браузера.
