Софі Бріджертон - Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон

Розплющивши одне око, я глипнула на боса. Він кивнув. Й опустився на ліжко, знову накриваючи стегна ковдрою. Добре, з одним лихом розібралися.

— А чого б ти хотіла, Бессі?

Я ненавиджу це питання. В мене на нього стійка алергія, коли воно стосується чогось глобального штибу моїх планів на майбутнє чи, ось як зараз, подальших відносин з Тоні.

На щастя, коли йшлося про нього, це саме питання викликало ще й неабиякі підозри.
Тому я одразу ж кинулася до тумбочки й схопила світильник, котрий виставила перед собою в сліпому бажанні захиститися.

— Зізнавайся, хто ти такий і що ти зробив з Тоні!

Регіт Соретті прокотився спальнею. А мені було зовсім не смішно.

— Я такий самий як був учора. І ввечері. І вночі, — його голос спокусливо поринув додолу, ніби натякаючи, що він здатен довести мені це прямо тут і зараз. На додачу бос показав мені схрещені пальці. І я звісно ж тої миті відчула полегшення! Як би не так! Я без зеленого поняття, чи був він скаутом, та щось мені підказувало, поповнити їхні лави Соретті ніколи й не намагався. Якщо в цьому я помиляюся, то ладна закластися, його витурили звідти з ганьбою.

— Брехня!

— Як ми з’ясували вночі, ти ледь не втрачаєш розум від поцілунків в шию.

Принаймні в цьому він лишився незмінним покидьком.

— Я забороняю тобі згадувати про це! І я повинна знати, що ти — це ти! Мангеттенський серцеїд, котрий фанатіє від випадкових зв’язків.

— А, щодо цього, — приклавши долоню до грудей, порослих темним волоссям, вимовив він, ніби це було щиросерде зізнання в суді, — учорашній зв’язок випадковим не був. Я міркував про нього ще у вихідні.

Недовірливо вигнувши брову, я зміряла його скептичним поглядом. Ні, я визнала, той вікенд змінив щось між нами, та щоб аж настільки…

— Це тому, що я дала тобі відкоша? Я робила це мільйон разів, Тоні!

— Я спостерігав за Петрою, — напевне він і на похороні не назве ту курву сестрою. Хоча сумніваюся, що хтось запросить саме його виступити з промовою. — І відчув заздрість. Уявляєш? — мабуть, на моєму обличчі відбилося ошелешення, тому бос ствердно кивнув, ніби підтверджуючи мої найсміливіші не озвучені питання. — Сам був шокований — заздрити тому стерву. Та вона зцапала Бартолом’ю, і я подумав: чим я гірший?

Спочатку його зізнання нагадувало те, що він подарував мені в родинному гніздечку. Та щось мені муляло, і поки я була не в змозі збагнути, що саме. Протягом багатьох років він бачив стосунки навколо себе. Чому його розум ввімкнувся саме зараз?

— Припустимо, це логічно. Та до чого тут я?

Бартолом’ю — династія готельних магнатів, покоївці з Небраски нізащо не зрівнятися з ними. Я навіть не козир вже, не після тих вихідних, так, приємна дрібничка, розвага на вечір. Не більше.

— Поганенько ж в тебе працюють мізки з похмілля, — констатував бос. Прекрасно, черговий незабутній комплімент до пари панді.

— Та ні, дорогенький, я бачу все чітко. Ти можеш мати будь-яку дівку. Та я під присягою можу засвідчити, що в цій спальні, — рукою котрою я усе ще трималася за світильник як за розп’яття, я обвела кімнату, й Соретті сіпнувся, — перебувало більше дівок аніж на кастингах усіх сезонів «Холостяка».

— І це робить мене знадливим нареченим з фантастичним досвідом.

Наморщивши носа, я похитала головою. Це робить тебе лише піт-стопом у секс-турі по Нью-Йорку, сонечко. Як і мене — у твоїх походеньках, котрі точно не скінчаться отак раптово.

— Ти хіба не знаєш, як це працює? Такі як ти, Тоні, заводять вигідні стосунки. З кимсь на кшталт недоумка Бартолом’ю-п’ятого, з торбою грошей, крихітним членом й захмарним его.

— Гидота яка, — скривився він. — Навіщо мені крихітний член, якщо в мене й свій нічогенький? І ти вже пересвідчилася в цьому, — знов нагадав він про учорашнє й грайливо підморгнув мені.

Бажання вбити його загострилося.

Я, звісно, вже розібралася, що переді мною справжній Тоні Соретті і прибульці не задурили йому розум, та щось з ним сталося, щось таке, що збіса тривожило мене. Він був собою й одночасно не був.

З нас двох насправді я була єдиною, хто зараз ледь-ледь складав думки докупи.

— Тобто ти натякаєш, що хочеш стосунків.
— Ага, — знов кивнув він, з цікавістю чекаючи на мою реакцію й споглядаючи на мене з бісиками в очах.

— Зі мною?

— А тут є ще хтось? — бос глипнув на протилежну стіну й повернув погляд на мене. — Кого ти вже сховала за фіранками, пустунко? Невже ти така ненаситна, що мене тобі було мало?

— Нагадую, я все ще можу врізати тобі по пиці.

— Добре-добре, твоя взяла. Так, мені здалося, було б непогано спробувати, що воно таке — ті стосунки. Якщо вже в ліжку я здобув звання бога й більше прагнути мені нічого.

— Ну чого ж? Світильника в дупі у тебе ще не було. А ти вже набазікав на цей незабутній досвід! — процідила я крізь зуби, поступово сповзаючи в отетеріння від того, що бос вивалив на мене.

— Ні, настільки жорсткий секс мені не до вподоби, — миттєво заперечив він.

Між нами запала тиша, під час якої я намагалась опанувати себе, свої думки й зробити хоч щось із серцем — воно калатало так сильно, ніби ось-ось вирветься з грудної клітки. Не тому, що я готова була одразу кинутися в обійми до Соретті й тільки й мріяла про настільки спокусливу пропозицію від нього. Ні. Нізащо. Я відчувала, за цим криється якась каверза. І дехто намагається обвести мене круг пальця, нехай тими самими пальцями він здатен творити щось неземне з моїм тілом.

— І чому ти обрав мене? — поцікавилась я, подумки перебираючи усілякі варіанти. Та жоден з них не здавався мені настільки годящим, щоб розглядати його серйозно. Я була певна, це якось пов’язано з моїм колишнім босом-кретином, й на цьому пристойні ідеї закінчувалися.

— Ну, ми ніби розуміємося одне з одним.
— Тобто тебе більше взагалі нічого не бентежить?

— Коли я був схожий на людину, котру легко збентежити, Ліззі? — глузливо вточнив Тоні, змушуючи мене закотити очі, бо ж він почав потягуватися, скидаючи з себе рештки сну, а насправді хизувався своїм бездоганним спокусливим тілом переді мною.