Тетяна Сергіївна Коханюк - Системне тлумачення кримінального закону

Україні: проблеми теорії і практики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. — С. 485. ">[317].

На думку окремих науковців, систематизація законодавства здійснюється у таких формах, як інкорпорація, консолідація та кодифікація[318]; інші ж виокремлюють ще форму обліку[319]. На думку деяких науковців, існують лише такі види систематизації, як інкорпорація та кодифікація[320].

Окремі дослідники розділяють такі поняття, як кодифікація та систематизація[321]. Інші вважають, що кодифікація все-таки — це форма систематизації[322], але водночас із консолідацією, є також формою правотворчості[323]. Деякі правознавці говорять про кодифікацію як про «більш високий вид правотворчості, що забезпечує системний розвиток права»[324]. Проте водночас не заперечують, що це форма систематизації, оскільки в її процесі здійснюється упорядкування нормативного матеріалу.

Низка науковців найвищим етапом систематизації вважають «створення зводу законів». До них належать О. Бойко, В. Навроцький, Н. Пархоменко, В. Опришко[325].

Із систематизацією, як зауважують Л. Кругліков та Л. Смірнова, діє уніфікація, під якою вони розуміють здійснюваний правотворчими органами процес, що забезпечує єдине правове регулювання схожих (однорідних) або співпадаючих (тотожних) суспільних відносин під час створення або вдосконалення нормативно-правових приписів або їх елементів[326]. Як зауважують В. Ортинський та О. Марін, уніфікацією є фактично зворотній диференціації процес зменшення обсягу нормативного матеріалу, об'єднання чи усунення з тексту закону спеціальних чи конкретизуючих норм із збереженням існуючого обсягу криміналізації[327].

Від рівня систематизації залежить система