Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

ЦК. Орендар буде просити позовні вимоги відхилити, оскільки підстав для визнання договору повністю чи частково недійсним немає, немає і підстав для внесення змін до договору відповідно до ст. 652 ЦК. У цьому випадку інтерес орендодавця порушується — це безперечно: він відповідно до кон'юнктури ринку мав одержувати орендну плату в одному розмірі, а одержує за договором орендну плату в 15 разів меншу. Але цей інтерес у протиріччі із суб'єктивним правом орендаря, яке здійснюється в межах, встановлених ст. 13 ЦК. За таких умов вимога про захист інтересу задоволенню не підлягає.

3. Інтерес не може захищатись також у випадках, коли є можливість захисту права, навіть якщо така можливість і надавалась іншій особі. Чітку позицію з цього приводу опрацював Європейський Суд з прав людини. Зокрема, Суд не допускає можливості захисту інтересів учасників (засновників) юридичної особи у разі порушення майнових прав юридичної особи, оскільки в таких випадках юридична особа сама має захищати свої права. Інтереси учасників (засновників) можуть захищатись лише у випадках, коли існують перешкоди для захисту юридичною особою своїх прав, порушення яких зрештою призвело до порушення інтересів учасників (засновників).

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

1. Стаття 16 ЦК займає серед правових норм, які визначають способи захисту цивільних прав, особливе місце: вона визначає ті види матеріально-правових вимог, які управнений суб'єкт, чиє цивільне право було порушене, може пред'являти безпосередньо до правопорушника.

2. Відповідно до ст. 124 і 125 Конституції України [1] правосуддя у справах про захист суб'єктивних цивільних прав здійснюють суди загальної юрисдикції, які будуються на основі принципів територіальності та спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Передбачається створення спеціалізованих судів, найвищими органами яких будуть відповідні вищі суди. На цей час в Україні як спеціалізовані діють господарські та адміністративні суди. З урахуванням ролі судів у захисті цивільних прав ст. 16 ЦК у першу чергу встановлює способи, якими суд захищає цивільні права особи.

Ці способи за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

3. Захист цивільних прав може здійснюватись також третейським судом. Підвідомчість справ у спорах про цивільне право визначається Цивільним процесуальним кодексом України [44] (ст. 24) та Господарським процесуальним кодексом України [31] (ст. 12). Обидва кодекси (ст. 25 ЦПК; ст. 12 ГПК) передбачають право сторін спору звернутись із заявою про розгляд спору про цивільне право до третейського суду (за наявності згоди обох сторін). Відповідно до ст. 5 Закону «Про третейські суди» [212] фізичним і юридичним особам надається право в будь-який час до прийняття компетентним судом рішення у спорі передати його на розгляд третейського суду. Лише спори, перелічені в ст. 6 Закону «Про третейські суди», не можуть бути передані на розгляд третейських судів. Третейська угода (угода про передання спору (спорів) на вирішення третейського суду) може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, на підставі якого виникають цивільні зобов'язання, або у вигляді окремої письмової угоди (ст. 12 названого Закону).

4. Різновидом третейського суду є міжнародний комерційний арбітраж. При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія (п. 5 ст. 14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» [121]; ст. 2 Закону «Про Міжнародний комерційний арбітраж», Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України; Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України [83]). Відповідні сторони можуть домовлятися про передання до Міжнародного комерційного арбітражу не тільки тих спорів, які мають ознаку міжнародних та вже виникли, але й тих, які можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними правовідносинами. За згодою сторін до Міжнародного арбітражу можуть передаватись спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо: 1) хоча б одна із сторін спору має місце знаходження (ст. 93 ЦК) за кордоном (за межами території України); 2) виник спір між створеними на території України підприємствами з іноземними інвестиціями (міжнародними об'єднаннями та організаціями) або їх учасниками; 3) виник спір між створеними на території України підприємствами з іноземними інвестиціями (міжнародними об'єднаннями та організаціями) та іншими суб'єктами права України (ч. 2 ст. 1 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж»). Зазначені спори можуть бути передані за згодою сторін не тільки до арбітражів, створених при Торгово-промисловій палаті України, але й до арбітражів, створених в інших державах.

Створення в Україні міжнародного комерційного арбітражу, інших третейських судів не суперечить ст. 125 Конституції України, яка забороняє створення надзвичайних та особливих судів, оскільки міжнародний комерційний арбітраж не має власної юрисдикції, а