Оксана Ігорівна Усенка - Все правильно

Женя 2016р

Женя, не помітив, як склянка хруснула в його побілілих пальцях. Вперше в житті він спіймав себе на бажанні придушити жінку. Так, він справді спав з нею, навіть намагався викластись по максимуму, бо звик доставляти жінці насолоду, але ж вони обоє розуміли, що то -- лише секс. То навіщо ж вона зараз руйнує його життя? Навіщо переконує подругу відмовитись від нього? Чому? Чим він перед нею завинив?

Гучно хлопнули вхідні двері, а кілька хвилин поспіль до кухні тихо зайшла жінка, яку він кохав. Він сидів, вдивляючись в ліс за вікном і не маючи сил повернутись, не помічаючи, як по долоні стікає кров від порізу.

Ніжні пальці обережно забрали в нього уламки і почали обережно протирати поріз, який він з подивом помітив на руці, а Женя все так же боявся підняти очі.

Тихі слова Лізи він заледве почув.

-Я зробила свій вибір. Мені байдуже, хто був до мене. Нехай навіть за кілька годин…Мені байдуже. Просто пообіцяй мені, що поки ми разом - не буде нікого, а якщо ти покохаєш іншу, то скажеш мені про це сам.

- Обіцяю…-Женя вражено перевів погляд на неї. Ліза обережно протирала руку з зосередженим виглядом.

- Присягаюсь...

Жінка уважно дивилась йому в очі, і Женя вперше шалено зрадів тому відчуттю рентгена, сканера, що стільки разів його вражало. Якщо вона справді відчуває його душу, то зрозуміє, що він каже правду. Щиру правду. Бо жодна хіть не може бути порівняна з відчуттями, коли ти з коханою жінкою. Будь яка інша – то просто статевий акт, але кохана – то єднання душ, єства, суті… Той, хто хоч раз це відчув, просто не зможе поставити їх в один ряд. Чоловік, що має кохану дружину - не гуляє. Щоб там не розповідали про полігамність чоловіків, то все - неправда. Це не полігамність, то пошук. Пошук чогось, більшого аніж хіть, чи звичайна розрядка фізіологічних потреб, чогось більшого, аніж обов’язок, скріплений підписом на папері. Так, кохання може згаснути, втратити барви, перетворитись на рутину, але, поки воно є, – воно втримає чоловіка від потягу до інших жінок сильніше за будь які папірці, моральні норми та традиції.

-Я тобі вірю.

Майже два роки потому.

Катя

Катя, відклала в сторону черговий контракт, потерла втомлені очі, перевела погляд на вечірній Київ за вікном. Додому йти не було бажання. ЇЇ чоловік, який раніше терпляче займався домашніми справами та дитиною, одного дня просто зібрав речі і пішов, навіть не повідомивши Катю чому. Ні, причин було цілком досить, і Катя сама давно збиралась з ним розлучитись, але ж сама! І він міг хоч з ввічливості повідомити, яку саме причину для розриву стосунків обрав! А проте… без різниці, все одно він її не влаштовував. Ні рівнем інтелекту, ні заробітку…От тільки… Тільки дома сьогодні її знову чекав черговий скандал від матері, якій набридло водити її дитину до садочку та на численні заняття. Та і нудно матері було. Власне життя влаштовувати в неї вже бажання і часу не було, а особисте життя Каті її не задовольняло. Мати ж точно знає як має жити дочка!

За думкою матері, Катя вже давно, ще років п'ятнадцять тому, мала вийти заміж за красеня олігарха і жити безбідно, а вона чомусь працює, бігає, не бажаючи викроїти часу на спілкування з матір’ю і дитиною… За олігарха… Де ж спіймати того олігарха? Всі або одружені, або воротять носа… Катя криво посміхнулась, чомусь не до місця згадавши Лізу, яка колись переконувала її, що щастя не в грошах… Ні, мабуть не в них, але сама подруга чомусь вийшла за заможного громадянина Великобританії і чкурнула за кордон не дивлячись на той факт, що її обранець такий кобель, що далі просто нікуди… Кобель… Гарний такий жеребець. Катя до цих пір з заздрістю і сумом згадувала ніч проведену з ним, і лють від розуміння того, що він одружується на Лізі. Як так? Що такого було в Лізи, чого не було у Каті? Чим така простушка могла зачепити того красеня? Як? Чому після ночі з нею він вирішив одружитись, а після сексу з Катею, навіть не запропонував залишитись на ніч? Це питання так і залишилось нерозгаданим. Ліза поїхала і все спілкування обірвала. А Катя, як не дивно, з’ясувала, що їй все частіше не вистачає наївності подруги, її смішного погляду на життя, її майже містичного вміння щось порадити, взагалі не розбираючись у справі, бажання просто порадувати. Не вимагаючи нічого взамін, не шукаючи вигоди… Та просто не вистачало часу, проведеного за кашкою кави… Як там справи у неї? Судячи з фото в ФБ, які вона іноді виставляє – все добре… Але подзвонити рука не піднімалась. Чи то совість заважала, чи то заздрість… Катя роздратовано мотнула головою, відганяючи неприємні думки.

Легка мелодія телефону привернула увагу жінки пізнім дзвінком. Піднявши слухавку жінка звично посміхнулась (правильна методика ведення ділової розмови – посміхайся, навіть коли співрозмовник тебе не бачить, не зважаючи на справжнє ставлення до людини).

-Привіт Валерику. Рада тебе чути. Як справи? Як дочка? Все добре? Так звичайно кидай, я прогляну твій контракт. Так, не проблема. Так, оплату можна як звичайно… Бувай.

Катя поклала телефон і задумливо подивилась на фото чоловіка, що дзвонив. То був її колишній кавалер. Непоганий хлопець. Колись, ще в студенські роки, він оббивав її пороги, носив квіти, запрошував на побачення, вона ж тільки сміялась, та ігнорувала його. Бідний студент, не самої примітної зовнішності (невисоке, руденьке, дивитись ні на що!), що з нього взяти? От тільки зараз цей «жебрак» володів трьома фірмами, нерухомістю, був успішним бізнесменом. І… одруженим. Його жінка, яка колись не крутила носом, чекаючи принца на білому мерседесі, зараз каталась як сир в маслі, проводячи вільний час у власному салоні краси та на різних курортах з дочкою Валерика… А Валерик, рік тому випадково натрапивши на Катю в місті, запросив її в ресторан, провів з нею незабутню ніч, « я ж так про це мріяв», а зараз іноді скидає їй документи на розгляд та щедро оплачує роботу, навіть не згадуючи про минуле кохання. А про спільну ніч інакше як словами, «Катя - ти диво», не згадує, явно не вважаючи