Емі Чуа - Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

час загальнонаціонального опитування 53% людей стверджували, що «мають певні сумніви» щодо кандидатів-мормонів або «ставляться до них дуже негативно»624.

Серед багатьох вірян Церкви Ісуса Христа святих останніх днів ці підозри стають джерелом дуже глибоких конфліктів. З одного боку, мормони прагнуть спростувати слова огудників і стати еталоном. Вони хочуть, щоб їх сприймали як «нормальних американців». З іншого, їм хочеться зберегти свою ідентичність «особливого Божого народу», власні осібні вірування, цінності і практики625. Унаслідок цього «когнітивного дисонансу»626 мормони інколи репрезентують себе такими надміру «правильними» і «американськими», що багато хто з американців вважає їх дивними (хоча мормонів, звісно, це навряд чи бентежить627).

Цей внутрішній конфлікт перетворився для мормонів на інстинкт, відколи Джозеф Сміт балотувався у президенти, хоча мормонам тоді загрожувало винищення. (Оррін Хетч, сенатор-ветеран від штату Юта, носить на шиї єврейську мезузу — сувій пергаменту з біблійними текстами — і пояснює: «Це для певності, що ніколи ніде не настане інший Голокост. Розумієте, в історії цієї країни мормонська церква єдина, щодо якої видали наказ про знищення»628).За описом соціолога і мормона-практика Армана Месса, Церква Ісуса Христа святих останніх днів у своїй історії вагалася між асиміляцією і відчуженням, респектабельністю й ексцентричністю629.

Можна написати цілі дослідження (і їх, поза сумнівом, пишуть) про збурення, спричинене серед мормонів історією, в якій цнотливу і безгрішну молоду жінку, що утримується від алкоголю і тютюну, спокушає надприродна істота — вампір і водночас сяючий янгол. Звісно, це сюжет мегауспішного циклу «Сутінки», авторка якого — благочестива вірянка Церкви Ісуса Христа святих останніх днів. Така природа мормонської загроженості: залученість і відторгнення, нормальність і незвичність, бажання стати частиною соціуму і водночас прагнення навернути інших в свою віру — бажання, щоб їх прийняли ті самі люди, яких вони хочуть навернути630.

За класичною моделлю Трьох сил, зрештою в багатьох вірян Церкви Ісуса Христа святих останніх днів сформувався надзвичайно дисциплінований драйв, аби утвердитися за допомогою успіху в бізнесі й інших ознак статусу. «Я зростав у Юті631, тому завжди відчував деяку образу, — пояснює колишній генеральний директор Madison Square Garden Дейв Чеккетс. — Ми хороші громадяни, хороші люди, але нас неправильно сприймають. Значна частина мого драйву полягає у відчутті, що я маю щось довести»632. Засновник і генеральний директор JetBlue Дейвид Нілмен вважає, що «мормонська церква — одна з найбільш неправильно сприйнятих організацій у світі»633, а свою сувору дисципліну пояснює так: «Йдеться про більші досягнення, ніж у будь-кого іншого»634.

Точнісінько як для ранніх кальвіністів, чию етику праці вивчав Макс Вебер, для мормонів успіх у бізнесі — це не лише спосіб довести вищість своїх цінностей і способу життя. Це також доказ Божої милості635. Гаролд Блум майже не перебільшував, коли назвав мормонство «пуританським анахронізмом» і, можливо, «культурою найбільшого трудоголізму в усій історії релігій»636.

* * *

Аскетизм ніколи не відігравав панівної ролі в юдаїзмі637, проте контроль імпульсів, поза сумнівом, фундаментальний для єврейської релігії та традиційного єврейського способу життя.

Десять заповідей можна було б назвати десятьма великими імпульсами, які потрібно приборкати, і вони є лише часткою сотень приписів — якщо бути точними, у єврейській традиції їх 613 638 — явлених Мойсею як вічний закон, що мав об’єднати єврейський народ639. Ранній раввінський юдаїзм стверджував, що самоконтроль — одна з найвищих етичних цінностей. «Хто сильний?640 — запитує Талмуд. — Той, хто приборкує свої пристрасті. Адже сказано: “Кого важко розгнівати, той кращий за героя, і хто має владу над своєю волею кращий за того, хто підкорив ціле місто”». За Філоном Александрійським, єврейським філософом елліністичного періоду, стоїчна чеснота енкратія — самоконтроль або влада над собою — лежала в основі всієї структури законів Мойсеєвих, і в цьому євреї були зразком для всіх інших народів: «Мойсей наставляв [євреїв], щоб показати [енкратію] вусіх сферах життя, у контролі над словами, шлунком і органами, розташованими нижче»641.

Упродовж століть раввіни своїми інтерпретаціями і застосуванням збільшували кількість правил єврейського законодавства, аж поки у XVI столітті в одному зі скорочених кодексів — «Шулхан арух»642 — не зібрали тисячі правил, що регулювали всі аспекти життя від пробудження до сну. Ізоляція і антисемітизм справді могли посилити єврейські традиції самоконтролю у суспільствах, де статус євреїв був непевним. Іммануїл Кант наприкінці XVIII століття лишив свідчення про єврейську поміркованість у таких рядках: «Євреї зазвичай не напиваються — або принаймні старанно дбають про те, щоб їх не бачили п’яними». Він казав, що причина — «загрожений» і слабкий «громадянський статус» євреїв. Через нього вони мали поводитися обережно — «і тому не могли пити»643.

Щоправда, у ХІХ столітті в Америці євреї (переважно німецькі) часто підтримували асиміляційний реформістський рух, який зрікався віковічних суворих обмежень єврейського закону644. Раввін, який очолював реформістський рух в Америці, стверджував у 1885 році, що обрізання — це «рудимент дикунського життя в Африці»645, а бар-міцва —  застарілий ритуал646. У 1883 році на випускному банкеті для раввінів, які закінчили Гебрейський об’єднаний коледж (першу єврейську семінарію у Сполучених Штатах і найвище втілення реформістського руху) до меню входили молюски, «салат із креветок» і жаб’ячі лапки647.

Водночас мільйони східноєвропейських і російських євреїв, які линули до Нью-Йорка, починаючи приблизно з 1890 року, привезли з собою ортодоксальний юдаїзм і вірність усім старим обмеженням648. Книжка 1914 року про єврейське життя649 описує, як дуже побожні євреї у нових американських анклавах, подібно до ортодоксальних євреїв у Східній Європі, як і раніше, «регламентують кожен день свого життя, від колиски до труни, за допомогою скрупульозних всеосяжних правил середньовічного кодексу “Шулхан арух”». То був юдаїзм смуги осілості й штетлів, де в ізоляції жили євреї. Один (єврейський) спостерігач писав, що мешканці цих бідних селищ «зв’язані і закуті в кайдани» правилами, які наклали на себе для обмеження імпульсів:

Євреї […] схильні відмовлятися навіть від тих задоволень, які дозволяє їм юдейський закон. Вони постійно впрягаються у нові ярма. Ховають свої природні потяги. Заперечують темні елементи своєї натури. Їхні вуха чують лише закон, очі бачать лише священні тексти, а голоси лише волають: «Слухай, Ізраїлю»650.

Навіть шабати — які для багатьох євреїв мали величезне значення як дні спочинку, присвячені родині, — перетворювалися на дуже регламентоване вправляння у самоконтролі. Дотримання шабатів передбачало багатогодинні відправи і вивчення Тори. Якщо родина мала коня і віз, то не могла ними користуватися (у шабат їздити заборонено). Витончені докази раввінів можуть накласти заборону і на відпочинок. Якщо, наприклад, єврейським дітям пощастило жити біля річки чи озера, плавати вони не зможуть — раптом вони захочуть покататися на плоті, а