Чак Паланік - Бійцівський клуб

із зорями наді мною й холодним повітрям і приземляюся на бетон парковки, позаду гепає засув. У сотнях міст бійцівський клуб відбудеться без мене.

Глава 25

Роками я хотів заснути. Ковзнути, здатися, провалитися в сон. Тепер спати — останнє, чого я хочу.

Я з Марлою в кімнаті 8G готелю «Regent». Разом із цими старими й наркоманами в їхніх маленьких кімнатках мій відчай видається очікуваним і доладним.

— Ось, — каже Марла, сидячи зі схрещеними ногами і вичавлюючи півдюжини стимулюючих піґулок з упаковки, — якось я зустрічалася з хлопцем, в якого були нічні жахи. Він теж ненавидів спати.

І що з ним трапилось? З тим, із ким вона зустрічалася?

— О, він помер. Серцевий напад. Забагато амфетамінів, — каже Марла. — Йому було лише дев’ятнадцять.

Дякую, що поділилася.

Коли ми заходили до готелю, у хлопця за реєстраторською стійкою волосся було наполовину видерте з коренем. Череп у нього був пошрамований і подряпаний. І він зі мною привітався. Старі, що сиділи у фойє і дивилися телевізор, усі як один обернулися, щоб подивитися на того, кого хлопець за стійкою назвав «сер».

— Доброго вечора, сер.

Тоді мені уявляється, як він дзвонить у якийсь штаб проекту «Каліцтво» і повідомляє про моє місцезнаходження. У них на стіні висить мапа міста, і вони кольоровими булавками позначають мої переміщення. Почуваю себе мов помічена гуска з передачі «Wild Kingdom».

Усі вони стежать за мною і роблять нотатки.

— Ти можеш прийняти шість штук, і це не спричинить розладу шлунку, — каже Марла. — Тільки маєш засунути їх собі в дупу.

О, просто чудово.

Марла каже:

— Я не жартую. Потім зможемо дістати щось потужніше. Якісь справжні наркотики, «білі хрестики», чи «чорні красуні», чи «алігатори»[36].

Я не пхатиму це собі в дупу.

— Тоді випий тільки дві.

Куди ми підемо?

— Боулінг. Там цілодобово відчинено, і там ти не заснеш.

Куди б ми не пішли, кажу, хлопці з вулиці гадають, що я — Тайлер Дерден.

— То це тому ми безкоштовно їхали на автобусі?

Так. І ось чому два хлопці з автобуса звільнили нам місця.

— То в чому прикол?

Не думаю, що вистачить лише сховатися. Ми маємо зробити щось, аби спекатись Тайлера.

— Якось я зустрічалася з хлопцем, який любив одягати мій одяг, — каже Марла. — Знаєш, сукні. Капелюшки з вуалями. Ми можемо тебе перевдягти і так обвести його довкруг пальця.

Я не вдягатиму жіноче і не пхатиму пігулки в гепу.

— Бувало й гірше, — каже Марла. — Я зустрічалася з хлопцем, котрий зажадав, щоб я зобразила лесбійську сцену з надувною лялькою.

Уявляю, що перетворююся на одну з Марлиних історій.

Я зустрічалася з хлопцем, у якого було роздвоєння особистості.

«Я зустрічалася з хлопцем, котрий користувався цими пристроями для збільшення члена».

Питаю, котра година?

— Четверта ранку.

За три години я маю бути на роботі.

— Випий свої піґулки, — каже Марла. — Якщо вже ти Тайлер Дерден, можливо, вони пустять нас в боулінг безкоштовно. Слухай, перш ніж ми спекаємось Дердена, можна, ми пройдемося по крамницях? Ми могли б знайти гарну машину. Трохи одягу. Якісь диски. Понабирати все, що дають на шару.

Марла.

— Гаразд, забий.

Глава 26

Старе прислів’я про те, що ми вбиваємо тих, кого любимо… Воно діє в обидва напрямки.

Тобто воно діє в обидва боки.

Зранку пішов на роботу, а там — поліцейські барикади поміж будівлею і парковкою, а поліція у вхідних дверях записує свідчення в осіб, з якими я працюю. В усіх, хто там сновигає.

Я навіть не вийшов з автобуса.

Я — Холодний Піт Джо.

Сидячи в автобусі, я бачу, що вікна від підлоги до стелі винесено вибухом, а всередині пожежник у брудній жовтій уніформі ходить згорілими панелями підвісної стелі. Два пожежники дюйм за дюймом виштовхують з розбитого вікна тліючий стіл — він нахиляється, ковзає і падає з третього поверху на тротуар, приземляючись радше з відчуттям, аніж зі звуком.

Розламується й продовжує тліти і сходити димом.

Я — Зсудомлений Живіт Джо.

Це мій стіл.

Я знаю, що мій бос мертвий.

Три способи зробити напалм. Я знаю, Тайлер збирався вбити мого боса. Тої миті, коли я відчув бензин на руках, коли сказав, що хочу звільнитися з роботи. Я йому дозволив. Будь як удома.

Убий мого боса.

О, Тайлере.

Я знав, що вибухнув комп’ютер.

Я знаю це, тому що Тайлер це знає.

Я не хочу цього знати, проте найтоншим дрилем ти просвердлюєш згори комп’ютерний монітор. Усі космічні мавпочки про це знають. Я роздрукував Тайлерові нотатки. Йдеться про вдосконалену версію бомби з лампочки — просвердлюєш її і заповнюєш бензином. Закриваєш отвір воском чи силіконом, вкручуєш її в патрон і чекаєш, доки хтось зайде до кімнати і натисне вимикач.

У монітор влізе більше бензину, ніж у лампочку.

Електронно-променева трубка, ЕПТ, — щоби дістатися до неї, треба зняти пластикового кожуха (це досить просто), чи й навіть працювати крізь вентиляційні щілини згори.

Спочатку від’єднуєш монітор від струму й від системного блока.

З телевізором таке теж спрацює.

Зрозумій тільки: якщо виникне іскра, хай навіть статичного струму з килиму, ти мертвяк. Ти кричиш і згоряєш живцем.

В електронній трубці може накопичитися триста вольт пасивного електричного заряду, тому спочатку товстою викруткою замкни головний конденсатор у блоці живлення. Якщо тої миті ти вже мертвий, значить, користувався викруткою з неізольованою ручкою.

Усередині електронно-променевої трубки вакуум, тому, коли ти просвердлиш її, трубка втягне повітря, наче вдихне з легким свистом.

Розшир отвір трохи більшим свердлом, потім ще більшим, доки не вдасться вставити лійку. Тоді наповни трубку вибухівкою на свій смак. Непоганий вибір — саморобний напалм. Бензин чи суміш бензину з замороженим помаранчевим концентратом або наповнювачем для котячих туалетів.

Незла вибухівка виходить із суміші перманганату калію, марганцівки із цукровою пудрою. Сенс у тому, що змішується один складник, який згоряє дуже швидко, із другим складником, здатним постачати кисень для цього процесу. Усе згоряє з такою швидкістю, що вибухає.

Пероксид барію та цинковий пил.

Нітрат амонію і порошковий алюміній.

Найновіша кухня анархії.

Нітрат барію під сірковим соусом із гарніром із деревного вугілля. Типовий порох.

Смачного.

Заповни цим монітор, і коли хтось натисне на «power», йому в обличчя вибухне п’ять-шість фунтів пороху.

Усе нічого, але мені подобався мій бос.

Якщо ти чоловічої статі, християнин і живеш в Америці, твій батько — твоя модель Бога. А часом знаходиш свого батька у своїй кар’єрі.

Усе нічого, проте Тайлеру мій бос не подобався.

Поліція