Волтер Айзексон - Стів Джобс

звернувся з цим до лабораторії Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса (Ї/СХЛ).

— Я десь прочитав про ДНК-тести і був радий це спробувати, щоби нарешті розв’язати нашу проблему, — розповів Стівен.

Результати виявились для нього досить невтішними.

«Вірогідність батьківства — 94,41%», — твердив медичний висновок.

Каліфорнійський суд постановив, що Джобс має виплачувати 385 доларів щомісячно на утримання дитини, зобов’язав підписати документ, яким би той визнавав своє батьківство, і відшкодувати округу 5856 доларів, які були сплачені як соціальна допомога матері та дитині. Йому також надали право бачити доньку, але він ще довго ним не користався.

Навіть після цього Джобс не позбувся ітюзій стосовно свого батьківства.

— Врешті-решт він повіцомив на нараді про результати ДНК-тесту та рішення суду, — каже Артур Рок, — але продовжував наполягати на великій імовірності, що батько таки не він. Він сам себе обманював.

Журналісту з Time Майклу Моріцу він розповів, що, коли проаналізувати статистику, «батьками тієї дитини могли бути 28% чоловічого населення СИТА».

То була не лише брехлива заява, але й узагалі дуже дивна. І що навіть гірше, коли Крісанн Бреннан пізніше почула про його висловлювання, вона це сприйняла як звинувачення у тому, що вона переспала з третиною американських чоловіків.

— Він хотів подати мене, наче якусь паплюгу, - згадує Крісанн.

— Стівен малював такий мій образ, щоби просто самому уникнути відповідальності.

Багато років по тому Стівена Джобса мучили докори сумління за ту свою поведінку, що, як він сам признався, траплялося дуже рідко:

- Я би дуже хотів, щоб у тій ситуації я повівся по-іншому. Я просто тоді не бачив себе в якості батька, тож не хотів мати із цим нічого спільного. Але коли я отримав результати тестів і побачив, що вона — моя донька, то, звісно, я вже не сумнівався у своєму батьківстві.

Я підтримував її аж до вісімнадцяти років і давав деякі гроші Крісанн теж. Я знайшов будиночок в Пало-Альто, підремонтував його, і вони жили там безкоштовно. Її мати знаходила чудові школи, за які я платив. Я намагався чинити належно. Але якби можна було все повернути назад, я би старався ще більше.

Щойно справу з аліментами було залагоджено, для Джобса наче почався новий етап у житті — він дещо подорослішав, хоча й не вповні. Стів Джобс закинув наркотики, перестав бути строгим ве-ґаном і суттєво скоротив час, який він присвячував медитаціям і спілкуванню з дзен-громадою.

З’явилися стильні зачіски, модні костюми та сорочки, придбані у висококласній сан-франциській галантереї Wilkis Bashford. Він також почав серйозні стосунки з красунею полінезійсько-польських коренів Барбарою Ясінскі, працівницею Регіса Мак-Кени.

Та в ньому й надалі залишалося щось від підлітка й бунтівника. Він, Барбара й Коткі любили купатися голяка у Фельтському озері, що біля 280-ї автостради, неподалік Стенфорда. Він також купив собі вживаний мотоцикл «БМВ» i?(5Q/2 і прикрасив його помаранчевими стрічками на руків’ях. Він міг бути вередливим, наче дитина. Принижував офіціанток і часто відмовлявся від принесеної їжі, називаючи страви сміттям. На першій фр/е-вечірці з нагоди Гело-віну своїм убранням і поведінкою Стів Джобс явно показував із себе Ісуса Христа. Мабуть, він сподівався, що виглядатиме це веселою витівкою, проте інші лише закочували очі від здивування, яке межувало з обуренням.

Стівен викидав коники, навіть облаштовуючи власний дім. Він купив хороший будинок на пагорбах Лос-Ґатоса, прикрасив його картинами Маквела Періша, оснастив кавоваркою Вгат й ножами Henkels. Та оскільки він був дуже перебірливим, дійшовши до вибору меблів, справа з облаштуванням забуксувала, і будинок у результаті лишився напівпорожнім — без ліжок, крісел чи диванів.

Ефектно вигладала тільки його спальня, по центрі якої лежав матрац, на стінах висіли обрамлені портрети Ейнштейна та Магараджі, а на підлозі стояв комп’ютер Apple II.

Г і ■

л,. ;

- і

Ні ' і ' .,;і J

К й>'

■і'Кг* 1 '

РОЗДІЛ восьмий

«КСЕРОКС» І LISA

Графічні інтерфейси

Нове маля

Apple II перевів компанію з Джобсового гаражу до вершин нової індустрії. Продажі різко зросли з двох із половиною тисяч штук у 1977 році до 210 тисяч у 1981-му. Але Джобс був невгамовним. Apple II не міг мати попит постійно, незважаючи на те, що все в ньому весь час удосконалювалося — від блоку живлення до системного блоку, — і Джобс про це знав. Той комп’ютер завжди буде вважатися шедевром Возняка. А Джобсу потрібен був власний. Окрім того, він хотів, щоби його продукт перевернув світ із ніг на голову.

Спочатку він сподівався, що це зробить Apple III і він стане новим шедевром. Адже у тій машині з’явилося більше пам’яті, на екрані вміщувалося 80 символів, а не 40, як це було раніше, і літери могли бути великими чи маленькими. Потураючи своїй пристрасті до індустріального дизайну, Джобс наказав змінити розмір і форму зовнішнього системного блоку і нікому не дозволяв нічого переробляти навіть після того, як групи інженерів додавали нові деталі до мікросхем, у результаті він отримав комбіновані схеми з поганими з’єднуваннями, які часто не працювали. Коли Apple ///почав продаватися у травні 1980 року, він потерпів фіаско. Один з інженерів

— Ренді Віґінтон — підсумував: «Apple ///скидався на дитину, зачату під час групової оргії, після якої у кожного з учасників боліла голова, але вже був цей виродок і кожен казав: «Це не моя дитина».

До того часу Джобс уже відійшов від Apple IIIі шукав нові шляхи виробити щось цілковито інше. Спочатку він обдумував ідею сенсорних екранів, але то було надто складно. Він запізнився на одну з демонстрацій нових технологій і був цим занепокоєний, а потім різко обірвав інженерів посеред їхньої презентації своїм безцеремонним «дякую». Вони розгубилися. «Ви хочете, щоби ми пішли?»

- запитав один із них. Джобс відповів ствердно і пізніше вилаяв своїх колег за марнування його часу.

Згодом він та Apple винайняли двох інженерів із Hewlett-Packard, щоби ті розробили новий комп’ютер. Назва, яку вигадав для нього Джобс, змусила б задуматися навіть досвідчених психіатрів: Lisa. Інші комп’ютери називалися на честь їхніх дизайнерів, а от Ліза була донькою, яку Джобс покинув і навіть до кінця не визнавав, що ця дитина його.

- Можливо, він зробив це через почуття провини, — казала Ан-дреа Каннінгем, котра працювала у фірмі Реґіса Мак-Кени над пі-аром проекту. — Нам потрібно було