Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Мілана опустилася на коліна, поклала на них долоні і підняла очі догори, вдивляючись у темряву за вікном. Насправді вже був глибокий вечір і навряд чи можна було щось розгледіти в пітьмі. Але для неї темряви не існувало. Мілана направляла не погляд, а свої думки до Творця.

Більше місяця жінка щовечора ставала на молитву в один і той самий час. Вона й раніше молилася щодня, особливо з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів. Коли наречений пішов на війну, це додавало їй сил чекати і впевненості, що з ним усе гаразд. 

Недавно вона натрапила на оголошення про спільну вечірню молитву за Україну. Був вказаний час із проханням підключатися усім, кому важлива доля країни. Особливого тексту молитви не зазначали. Лише відмітили, що потрібно просити Господа зберегти життя нашим захисникам, повернути полонених додому, наблизити перемогу України зі звільненням усіх належних їй територій. Спільна молитва творила чудеса як і тисячі років тому. Мілана пересвідчувалася в цьому неодноразово. І коли просиш за когось, Бог щедро віддячує особисто.

А ще в молитві обов'язково потрібно дякувати. Дякувати за те, що маєш, за те, що обминуло тебе, за все те, що чекає на тебе. Любов і вдячність очищають душу, наповнюють тебе неймовірною легкістю свободи. Образа, злість, страх руйнують людину зсередини, висять на плечах важких тягарем. Якщо неможливо забути, потрібно відпустити ситуацію. Минулого не повернути, не змінити.

Багато чого Мілана не розуміла. Справді важко збагнути, чому страждають безневинні діточки. За що гине стільки люду... Відповіді знає тільки Бог. Але чи має знати про це людина? Коли жінка змінила свій фокус і зосередилася на тому, що вона має робити в тій чи іншій ситуації, картинка прояснювалася.

Сьогодні вона знову почала молитву з подяки. Її життя було сповнене любові. У неї є коханий чоловік і скоро з'явиться на світ їхня крихітка. Вона має прекрасну родину, турботливих батьків, чуйну сестричку. Працює на роботі, яка приносить їй задоволення. В її оточенні завжди є привітні, щирі, добрі люди, готові допомогти в радості та скруті. Вона живе у тихій місцевості, де може милуватися пробудженням природи.

В проханні найперше згадала за усіх захисників, щоб повернулися додому живими і неушкодженими. Просила за цивільних і військових, які ще досі в полоні. Благала Всевишнього захистити від лиха усіх, хто ще перебував в окупації. Молилася про якнайшвидшу перемогу, щоб було мирне небо над головою і вільна українська земля під ногами.

Слізно просила за дітей, які втратили батьків, аби знайшлися для кожного родини і були оточені любов'ю та добром. Благала за матерів та дружин безвісти зниклих воїнів, аби знайшли в своїх серцях спокій та не втрачали надії. Просила полегшити страждання родинам, які вже ніколи не побачать своїх героїв.

На завершення подякувала Господу, що оберігає її, наповнює серце любов'ю, очищає розум від гнітючих думок. Попросила тихої спокійної ночі для усіх українських міст та сіл.

Під час молитви були різні емоції. Переживала радість, смуток, тривогу, пригнічення. Але щоразу після завершення отримувала приплив енергії, у серці панував мир. У цьому страшному жорстокому світі вона не була самотньою слабкою жінкою. Всемогутній додавав сил і зміцнював її дух.

"Вранці тобі подзвоню. Я знаю, що в сім'ї Кравченків трапилося щось серйозне. Хочу бути в курсі. На тебе не ображаюся. Люблю. Спокійної тихої ночі, моя Зіронько." Повідомлення миттєво перейшло у статус переглянутих. У відповідь прилетів смайлик зі сльозами на очах і одразу наступний із поцілуночком.

Як добре мати сестричку. Дякую вам, мої дорогенькі батьки, що випросили у Бога для мене кровиночку.