Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Моя душа більше не плаче, і більше не хоче сліз. 
Тримає духовний захист, тримає уламки гільз. 
Шукає між ребрами пам'ять, десь там, де ти був лише сном. 
Старається швидко зловити той стомлений чорний тромб. 
Відбиток старих емоцій, котрі відчувала в той час. 
Кохання буває різним. Шкода, що цей світ не для нас. 

Шкода, що я більше не плачу. Так смішно, але це життя. 
Воно розриває душу, знов спалює всі почуття. 
А потім лиш пише відмітку, що ти відторгаєш себе ж. 
Моя величезна удача, немає в хворобах меж. 
Один на мільйон? Так багато. Мій шанс був один на мільярд. 
Моя душа більше не плаче, бо вже не боїться втрат.