Страгозорый - Небезпека у лісі! {червоні сни}, Страгозорый

     Я пришвидшився, коли почув, як Горс загорлав від битви. Чорт, що, якщо я не встигну? Треба зробити все можливе, щоб цього не сталося. Будь ласка, хай дракон протримається ще трохи...

     Язик заплітався. Інколи не хотів вимовляти тих чи інших слів. Щоб хоч якось допомогти дракону, я скористався своїми здібностями, не відриваючи очей від тексту. Притис Зена до землі. Це звісно майже не допомогло, але хоча б затримало на декілька секунд.

     Різкий вибух змусив мене перестати читати й заплющивши очі, боляче вдаритись о якесь велике дерево. Ну що вже відбулося?! Хіба я робив щось не те?!

      Повільно відкрив очі. Усе довкола було наче в тумані. Хотілося спати, але зараз точно був не час для цього. Та й боявся я в найближчий час спати. Хто його знає, чим це може закінчитися. Я боявся знову повертатися до кривавих снів...

    Усе довкола було зламаним, «раненим». Природа тут здавалось не живою через недавню битву. Горс лежав на землі раненим і важко дихав. Зена не було. Схоже, вдалось нарешті його вбити. Але Дест - середній з братів, - все ще був тут, у світі гібридів. Лежав на землі, втративши свідомість.

    Я повільно встав і підійшов до Горса. Той, на щастя, свідомість не втратив і був живим. Добре... Я вже почав хвилюватися, що з драконом щось сталося.

    Коли він відкрив око й подивився на мене, я трохи нахилившись до нього, щоб краще розгледіти, тихо запитав:

— Ти добре бився, але чому Дест ще тут? Хіба я не повинен був їх зупинити?

— О, а за нього ти вже не хвилюйся. - Дракон повільно почав підійматися. Як же добре, що його рана була не смертельною. - З ним ми вже будемо розбиратися на Великому Суді.

     Я навіть і не знав, що на великому суді розбирають навіть такі випадки. Гадав, що тільки «допомагали» тим, у кого п'ятдесят на п'ятдесят - ні туди, ні туди звичайна система не може відправити. Схоже, Коррзану ще багато чого мені треба буде розповісти та пояснити, щоб повністю ввести у курс справи. Це буде так би мовити відплата за його борг - все ж, я врятував його, хоч Горс і допомагав мені.

— Так, ти правий. - Погоджуюсь. - Головне, що ми нарешті виграли.

     Хоч і не до кінця, - додаю подумки, дивлячись на Деста, який в найближчий час точно не прийде до тями. Але то вже точно не мої проблеми. Нарешті все це скінчилося...