Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

аноніми, що живуть безіменними своїми життями. Та й кому

вже потрібне буде Водопостачання С. В. І. Ж.», коли вже є до

послуг людства ціла тисяча нових світів, повних води й повітря?

— Чи ж не пропадеш ти там, на поверхні, без мене? — запитала

Наомі.

Ті колоністи-поясани з Ганімеда просиділи кілька місяців на

«Барбапікколі», поки все приготували для висадки на Ілус.

Напихаючись гормонами для нарощування кісток і м’язів, працюючи при повній гравітації, аж поки тіла їхні стануть здатні

витримувати Ілусову гравітацію, лише трохи більшу за земну.

Наомі не мала ні часу, ні схильності радикально змінювати свою

фізіологію саме для такого завдання. Голден доводив їй, що

потім вона зможе повернутися разом із ним на Землю. На те

Наомі відповідала, що нізащо — у жодному разі — не подасться

вона на Землю. На цьому вони й полишили ту свою суперечку, але йому це все ще боліло.

— Ні, не пропаду, — запевнив її, не бажаючи заходити знов у ту

саму суперечку. — Але там є, що є.

— Еймос подбає про тебе.

— Чудесно! — мовив Голден. — Я висаджусь у найгарячішу, на

дві сонячні системи, ситуацію, а з собою прихоплю не

найрозумнішу з усіх, кого тільки знаю, особу, а такого хлопа, що

найімовірніш устряне в бійку в пивниці.

— Тобі це може знадобитися, — сказала вона, проводячи

пальцями по деяких рубцях, на котрі він розжився за останні

пару літ. Зупинилася на темній плямі на його животі. — Ти все

ще приймаєш свої пігулки від раку?

— Щодня. (Тільки не додав: «І скільки житиму!»)

— Як приземлишся, покажи це їхньому лікареві.

— Добре.

— Тебе використовують, — сказала вона, от ніби вони тільки

про це й розмовляли досі.

— Знаю.

— Вони відають, що воно тут дійде до найгіршого. Немає ж

такого рішення, яке б не лишало когось невдоволеного, не

викинутого зі своєї оселі на холод. Ось чому вони й посилають

тебе. Ти — легкий цап-відбувайло. Тебе найняли, бо ти нічого не

станеш приховувати, але ж це та сама підстава й щоб

звинуватити тебе у невдачі цих перемовин, а невдача тут

неминуча.

— Якби я вважав, що перемовини неминуче проваляться, то й

не взявся б за цю роботу, — відповів Голден. — І я знаю, чому

вони найняли мене на це. Не тому, що я найкваліфікованіший у

таких справах. Але ж я й не зовсім такий дурень, за якого вони

мене мають. Здається, я засвоїв декілька свіженьких вивертів.

Наомі сягнула рукою і висмикнула волосину з його скроні. Він

і зойкнути не встиг, як вона піднесла ту волосину йому до очей.

То була сивина, відтінку сирого попелу.

— Старий пес! — мовила вона.

* * *

Переліт до Ілуса був виснажливий не лише через довгі періоди

високої гравітації. Щоразу, коли «Росинант» опускався до

стерпної міри прискорення, аби люди могли попоїсти й зробити

все для підтримки належного стану самих себе й корабля, на

Голдена сипалися десятки свіжих повідомлень, які слід було

переглянути й на які годилося дати відповідь. Капітан «Едварда

Ізраеля» дедалі наполегливіше вимагав, щоб Голден слав

погрози капітанові «Барбапікколи». А колоністи й їхні

співвітчизники-поясани на орбіті вилузувалися зі шкіри, вимагаючи, щоб «Барбапікколу» звільнили від арешту. Обидві

сторони звинувачували одна одну в ескалації конфлікту, тоді як,

на Голденову думку, той факт, що досі лише колоністи пішли на

кровопролиття, послаблював їхні домагання повної свободи.

Одначе переконливим аргументом колоністів було й те, що

тільки продаж їхнього літію може забезпечити життєздатність

колонії та що блокада вивезення того вантажу по суті прирікає

їх на голодну смерть. КЕХ і далі наполягала на тому, що, позаяк

вони мають відповідну хартію ООН, лише їм належить право на

видобування літію, а отже, й той літій, що вже опинився на

орбіті, теж належить їм.

— Тисяча нових, недосліджених світів — а ми все так само

б’ємось за ресурси! — вигукнув, ні до кого не звертаючись, Голден, прочитавши особливо довгий та сердитий месидж від

кехівського юриста, що перебував на «Ізраелі».

Втім, йому відповів Алекс, що відпочивав на