Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

нього вийде майже дванадцять тонн чистого літію.

Цього вистачить, щоб закупити обладнання, ліки, ґрунт і

насіння, себто все, чого потребує колонія, аби тут закріпитися.

Тут до камбузу ввійшла Наомі, люто виклацуючи щось на

своєму ручному терміналі.

— Пахощі такі, що в мене слинка потекла, і я… — Вона

замовкла, угледівши ввімкнене відео, й присіла послухати.

— «Едвард Ізраель», — провадив капітан Андрада, — заявив

нам, що вони не дозволять нам залишити орбіту, поки не

вивершиться судова справа, з їхнього позову. Бо думка КЕХ така, що весь цей літій належить їм, поки хтось авторитетний не

присудив інакше. Одним із першочергових завдань вам випадає

змусити «Ізраель» зняти блокаду й дозволити нам завезти цю

руду на очисні підприємства Паллади, де домовлені покупці вже

чекають на товар.

— Отакої! — мовив Еймос, висипаючи локшину й підливу у

велику миску. — Це таке у нас «першочергове завдання»?

Голден прокрутив назад і ще раз прослухав.

— Звучить як наказ нам, не інакше?

— Так він-бо щирий ОПА, — мовила Наомі. — Гадає, ніби ти

тут — Фредів гучномовець.

— Через цього хлопа з ОПА я матиму нестравлення шлунка! —

поскаржився Голден, вимикаючи запис. — Краще попоїжмо

спершу, а дослухаємо цю маячню вже потім.

* * *

Нашевкалося ще п’ять повідомлень, і всі їх треба було

проглянути

до

завтра.

Капітан

«Едварда

Ізраеля»,

підстаркуватий землянин на ім’я Марвік, із полум’яно-рудою

чуприною та британським акцентом, вимагав, щоб Голден

підтримав угоду КЕХ. А як? Вивівши з ладу двигуни

«Барбапікколи», якщо та «Барба» надумає передчасно покинути

планетну систему цієї зірки. Фред надіслав підбадьорливе

заохочення, а також нагадування, що Авасарала бомбардує всіх

погрозами лихих наслідків у разі скасування Голденової місії.

Три різні ЗМІ просили Голдена дати інтерв’ю, включно з

особистим проханням Моніки Стюарт дати, по його

поверненню, інтерв’ю наживо.

Міллер поспостерігав ці запити з-за Голденового плеча, та

коли до приміщення вбігла Наомі, детектив зник водограєм

блакитних іскор.

— Я гадаю, Моніка вподобала тебе! — дорікнула, посміхаючись, Наомі — та й плюхнулася у подвійну аварійну кушетку, що була

їм за ліжко. — Алекс знову повертається до найвищої —

двадцятихвилинної — швидкості, й мені від того померти охота.

— Та Моніка позалицяється і до ящера, хай-но надумає, що той

може дати добре інтерв’ю. А ти скажи Алексові, хай дасть нам

іще з пів годинки, аби я відбрикався кількома відповідями. І

постривай, поки я наладжу свою рушницю.

Наомі аж підскочила, застогнавши.

— Піду ковтну якоїсь кави, поки ти позбираєш свої набої!

— Не тікай! — попрохав Голден, ловлячи її руку. — Не хочу

записувати ті свої відповіді, маючи Міллера за плечима.

— Та він тільки в голові твоїй загніздився! — запевнила вона, але таки передумала йти і знову вмостилася на кушетці. — Він не

вигулькне на твої записи.

— Ти й справді гадаєш, що в такому разі мені буде не

настільки моторошно? Правда?

Наомі переповзла через ліжко й скрутилася бубликом, поклавши голову йому на груди. Він посіпав пасмо її кіс, і вона

видала довге вдоволене зітхання.

— Мені до вподоби такі перельоти, коли ми не робимо цих

божевільних костоломних ривків, — мовила вона. — Тоді нічого

не треба робити — лиш читати, слухати музику й цілими днями

валятися в ліжку. Ти — славетна пастка!

— Але ж це ще й причина, чому ми начебто розбагатіли нині.

— Ми могли б продати корабля, знову найнятися до

«Водопостачання С. В. І. Ж.». Гайнути на Сатурн по лід…

Голден лише мовчки бавився її косами. Несерйозні були ті її

припущення. Обоє добре знали, що вже ж їм не стати знову

тими людьми, якими вони були досі. Він як колишній

оонівський спостерігач і старпом, а вона — головний інженер на

льодовозі, про який ніхто у всьому всесвіті ніколи не згадає —

якщо тільки не випаде він зі свого графіка постачань. Безіменні