Анастасія Шишкіна - За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна

Потім він простягнув велику розмальовану... стоп, наклейку?!

— Приклей на невидиму частину тіла. Вона буде глушити чужу техніку і посилювати роботу нашої. Не дивися на мене так! Це новий винахід техвідділу.

Отямившись від першого здивування, я задумалася, куди ж прикріпити цю дивовижу річ. Права нога відкрита глибоким розрізом… Оглянувши себе, вирішила, що приховане ліве стегно — найвдаліший варіант.

— Відвернися! — пробурмотіла я й, дочекавшись, поки Хьорст відвернеться, підняла поділ сукні.

Обережно приклеїла наклейку й розправила утворені складочки. На мить здалося, що моє стегно пронизали сотні маленьких голочок. Неприємно... Але ж що тільки не вигадають світлі голови техніків! Зітхнувши, я підняла голову й натрапила на уважний, пильний погляд. Довга гра очима й німі запитання. Відвернувшись, чоловік, не промовивши жодного слова, швидко взяв себе в руки. Я гірко всміхнулася і позаздрила його самовладанню. Рівень.

– Це все? – неголосно уточнила, вказуючи на обладнання.

– Мабуть… Завжди тримайся поруч зі мною, Меггі. Якщо я скажу «біжи» – ти біжиш, не ставлячи питань. Зрозуміла? – прочистивши горло, відповів чоловік і, прибравши футляр, вийшов з автомобіля.

Оглядаючи розкішний інтер'єр холу, я дивувалася масштабності виконаної роботи. Модні відтінки дорогих тканин, золото та лакування, витонченні меблі. Тут усе буквально кричало про статусність закладу. Ох, матінко, це що, справді саталійський шовк?

– Доброго вечора, містере Хьорст, міс, – вклонився нам хостес і запропонував провести до зарезервованого столика.

Гостей було дуже багато. Здавалося, що повечеряти сьогодні тут вирішила вся еліта міста. Проходячи між столиками, я ловила на собі здивовані та відверто заздрісні погляди. Певно, тут роль грала не так моя краса, як відомість мого кавалера. Але на підтримку моєї самооцінки, багато чоловіків, не криючись, проводжали мене захопленими поглядами, не дивлячись на невдоволення своїх леді й, чомусь, Раяна. З кожним кроком він ставав усе похмурішим і злішим.

Відсунувши для мене стілець, Хьорст допоміг мені зручно вмоститися за столиком. Місце він обрав чудове. З відчиненого неподалік балкона долинав легкий нічний вітерець, навколо пахло свіжістю і квітами, а головне – цей куточок був дуже затишним.

– Ваше меню, – хостес поклав перед нами невеликі шкіряні книжечки й, запитавши, чи не потрібне нам щось ще, попрямував до нових відвідувачів.

Мені дісталося, як це зазвичай буває в таких місцях, жіноче меню – без цін. Назви страв мало про що говорили: з місцевою високою кухнею я ще погано знайома. Але знизу було невеличке роз'яснення з коротким переліком інгредієнтів.

Через декілька хвилин до нас підійшов офіціант:

– Доброго вечора, чи можу я прийняти у вас замовлення? – вишколений молодий чоловік з готовністю підняв свій планшет.

– Мені, як завжди, а міс…

Я не встигла передати свій вибір Хьорсту, тому відповіла сама:

– Я буду ось цю позицію. Скажіть, у вас подають фруктові салати?

Так, я собі не зраджую ні у звичайній кав’ярні, ні у вишуканому ресторані.

Офіціант розгублено глянув на Раяна. Вочевидь, не подають, зрозуміла я. Мій візаві підняв брову й запитально подивився на чоловіка у відповідь.

– Звісно, міс, який саме ви бажаєте? – невпевнено запитав молодий офіціант.

Я всміхнулася кутиками губ. Не здивуюся, якщо після цього вечора мої вподобання з'являться в їхньому меню десертів. VIP-клієнти – вони такі...

– Мікс на ваш смак, але заправте, будь ласка, легким йогуртом, – мило усміхнулася я.

– Ти так любиш фрукти… – зауважив Раян, коли офіціант відійшов. – Маєш улюблені?

– Напевно, ні… – серйозно замислилася над своїми вподобаннями. – Хіба що хай і шурн у мене в чорному списку. А у тебе? Є улюблені страви?

За поглинанням смачної їжі й світськими розмовами ми провели наступну годину. Раян час від часу зв’язувався з силовиками, але новин поки що не було.

Несподівано він завмер і втупився в мене прямим поглядом. Стало трохи моторошно. Недбало поправивши волосся, його рука застигла біля вуха з непомітним навушником. Віддавши короткий і неголосний наказ, він внутрішньо напружився. З моїх спостережень, щонайменше четверо осіб у залі виконали ті ж самі маніпуляції.

– Вони йдуть. Готуйся.