Олег Говда - Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда

— Ну, нічого собі цяцька… — чую спантеличений голос Тіні. — Ти де таку надибав, Владе? А головне — коли? Я ж всю ніч вас чатував... Навіть на хвилину не задрімав.

— Та ось… підвернулась при нагоді… — відповідаю ліниво, навіть не розплющуючи очей, рукою намацуючи обновку. — А як?.. Віриш, сам не зрозумію. Все, немов уві сні було…

— Цілком можливо, що уві сні й було, — приєднується до розмови Тім Подорожник. — Шляхи богів несповідні. Як і їхні цілі... Ну і нехай. Все, що нам на користь — благо. А річ і справді гарна. Якщо не помиляюся, це «Лев’ячий Рик».

— Той самий? — у голосі рейнджера ще більше здивування.

— Другого такого, наскільки мені відомо, немає… — відповідає Тім. — Захірде, глянь. Гноми в таких речах краще за інших розуміються.

— Той самий, — озивається гном. — Так, Владе. Вмієш ти здивувати… І де ти його роздобув, кажеш?

— Один знайомий бог забув чи загубив… — нарешті відкриваю очі і машинально погладжую пальцями щит, що лежить поруч. — А я знайшов.

— Угу… — бурчить Захірд. — Ось тепер усе одразу й прояснилося. Бог забув, Влад знайшов. Все просто та зрозуміло. З ким не буває… Практично, щодня, точніше, кожної ночі відбувається.

— Ну чого до людини причепилися? — захищає мене Тім. — Не маленькі ж діти. Якщо більше нічого не розповідає — значить, має на те вагомі причини. Головне, що щит знайшовся. Добре було б ще дізнатися, де меч Творця?

— Добре… — підтримує розмову троль.

— От де мудрець, — киває на нього маг. — Беріть приклад із Хазяїна. Ось хто не морочиться зайвими проблемами. Відповідно має гарний апетит та міцний сон. А вся філософія зводиться до трьох дій: поїсти, поспати та побитися.

— Їсти? — одразу пожвавішав троль, запитливо дивлячись на Тінь. Схоже, навіть у його голові вже встановився міцний взаємозв'язок між рейнджером та провізією.

— Тримай… — Тінь дістає з торбинки шматок хліба, що вже трохи зачерствів, і кидає окраєць тролю. — Тільки не поспішай. Зуби зламаєш.

Це він пожартував. Щелепами троля можна сміливо камені в щебінь кришити. Що той одразу й підтверджує, відправляючи частування в пащу цілком і на якийсь час вибуває із спілкування.

— Ну що? Продовжимо пошуки? — підводить межу під ранковими розмовами Тім.

— Раніше сядемо — раніше вийдемо… — вимовляю машинально затерту приказку свого світу. Проте, загальний зміст зрозумілий. Уточнювати сказане немає потреби.

— Я готовий... — приєднується гном.

— Тоді на кого чекаємо?

Неквапливо проходимо вже очищену територію. Зупиняємось на краю зони, і Тім простягає руку.

— Владе, ти не проти, якщо я на якийсь час попрошу шолом? Подивлюся, як пройти до наступної нашої мети легким шляхом.

— Само собою… — віддаю магу шолом.

Тім одягає його і дивиться на руїни.

— Угу… ось так… потім — сюди… і потім ось туди… — бурмоче собі під ніс маг. — А потім… Гаразд… На сьогодні й так вистачить.

Знімає шолом і повертає мені.

— Гарна штука. Загалом, так, хлопці, є гарна звістка та погана. Із якої почати?

— З гарної… — не хочу псувати собі настрій із самого ранку.

— До наступної каплиці доведеться пройти три зони. Дві — жовті та одну червону. В принципі, червону можна й оминути, але цей гак займе ще цілий день. Що виберемо?

— А сенс вже зараз думати? — відповідає за всіх Захірд. — Давай спершу дійдемо до червоної. Там і побачимо. Жовте воно, знаєш, теж не зелене. Вилізе якась гидота на кшталт вчорашнього гостя, і мало не здасться.

— Згоден, — погоджується з аргументом маг. — Тоді почнемо...

Ритуал очищення вже сприймається повсякденно. Негучне бурмотіння мага, легкий вітерець, що освіжає обличчя, і серпанок, що підіймається над розтрісканою поверхнею, яка сплавила колись киплячою магмою в суцільний моноліт усе — і ґрунт, і будівлі, і живих істот.

Димків багато… Навіть більше, ніж зазвичай. А от нежиті немає. Взагалі… Тільки невагомі білі хмарки, що потихеньку зникають, як літній туман після сходу сонця.

— Чудово. Так би весь час… — каже гном. — Пройшли б через усе місто, як імперським трактом.

— Не вийде, — відповідає Тім. — Це найпростіша ділянка. Наступна буде складнішою. Судячи з карти, ми входимо в район, де жили ельфи. А це означає, що з великою ймовірністю нас там зустрінуть лучники. Тож не розслабляйтеся… Зараз, тільки переведу подих… і продовжимо.

Маг кілька хвилин відпочиває, потім йде далі. Ми — слідом, про всяк випадок обминаючи ті місця, де хмарки ще видно. Тім зупиняється на краю зони і знову починає ритуал очищення.