Стефанія Лін - Завоюй мене, Стефанія Лін

Вилітаю з ванної у спальню. Так швидко ще ніколи не бігала. Душа ледве у тілі тримається. Марк остаточно заплутав усе, що й так плутаним було. Отже, поцілунок справді був заради того, аби нам з Маріаном зашкодити. Але спрямовувати голод на будь-кого, крім його брата? Попросиш? На себе натякає, безсумнівно. Дражнить, що меж не бачу, хоча це банальна ввічливість. Хіба ні? 

Одягаюся. Тіло струшує. В голові цунамі. Я ж точно знаю, пропонувати Данте лягти зі мною, фактично без нічого, це точно не ввічливість. Можливо він правий. Можливо я не просто голодна, а дуже. Спрагла до любові з дияволятком на плечі. Можливо я хочу, щоб взяв мене собі разом з крамницею?...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно