Джон Кехо - Квантовий воїн

але нейронні зв’язки тіла більше не в змозі опрацьовувати чи навіть розуміти ті повідомлення. Збагнувши поняття нейропластичності, ми зрозуміємо, як саме це сталося. Нейронний потік зміцнював ті первинні зв’язки, що сповнювали нас благоговінням, коли ми малими дітьми вперше знайомилися з цим світом. Із часом ми почали ігнорувати ці відчуття, і зв’язки ослабли, тож ми втратили своє відчуття дива. Ми почали радше думати, ніж відчувати, і дозволили благоговінню та чуду піти з нашого життя. На щастя, якщо знову звернемо увагу на всю дивовижу свого життя, то ці мережі відродяться, а нейронний зв’язок — відновиться. Завдяки простій уважності утворяться нові нейронні зв’язки, що дозволить нам знову пережити те відчуття благоговіння та дива. І коли ці мережі відновляться, ми побачимо та відчуємо світ таким, яким він є, завжди був і вічно буде, — чудесним, дивовижним, сповненим загадковості та магії. Інтуїція

Інтуїція резонує в нашому тілі у формі відчуттів. Наша підсвідомість, спілкуючись з енергетичним павутинням, має доступ до всієї інформації в матричній сітці і дає нам усе, що потрібно, допомагаючи приймати рішення через відчуття та інтуїцію. Це може бути «тихий, ледь помітний голос, що говорить усередині нас», відчуття або ж нестримне бажання, яке дехто називає внутрішнім чуттям. Усе не обмежується п’ятьма чуттями, адже в пригоді нам може стати те, що зазвичай називають шостим чуттям. Астронавт місії «Аполлон» Едґар Мітчел називав інтуїцію «першим чуттям», бо, як він казав: «Вона вкорінилась у квантовому світі ще до моменту нашої появи». Це пояснення дозволяє краще збагнути весь процес. У мудрості тіла немає нічого містичного. Саме так ми були створені. Ми запрограмовані інтуїтивно осягати світ, відчувати своїм нутром і чути тихий, ледь помітний голос, що говорить усередині нас9.

Дехто використовує всі ці джерела, тоді як інші послуговуються одним чи двома, проте кожен із нас має власний внутрішній спосіб пізнання. Усе, що потрібно, — це бути уважними та слухати. Збагнувши цей внутрішній спосіб пізнання, ми сповнимо своє життя більшим значенням та інформативністю. Та саме слово «інтуїція» є певною мірою помилковим. Коли ми говоримо про цей спосіб, послуговуючись іменником, це звучить наче якась мудрість. Краще за все й точніше буде говорити про інтуїцію як про певний процес, скажімо: «Я інтуїтивізував цю відповідь». «Інтуїтивізувати» — це дієслово, тож так буде точніше. Ми не звертаємося до своєї інтуїції, коли хочемо знайти якусь відповідь, — ми інтуїтивізуємо, і цей процес дозволяє отримати доступ до інформації, що зберігається в матричній сітці.

«Сьогодні зранку я прокинулася з почуттям надзвичайного спокою, знаючи, що отримала роботу». Саме це розповіла нам під час семінару Шерон, одна з моїх студенток, у день, коли отримала високооплачувану роботу в рекламному агентстві. На цю посаду претендували понад сто людей, і хоча дівчина знала, що співбесіда пройшла чудово, безсумнівно, були десятки інших, хто показав себе так само добре чи навіть краще. Однак, коли вона прокинулась, щось усередині неї «знало». Це було відчуття. Безсумнівно, пізніше того ж дня Шерон зателефонували та запропонували цю посаду.

Її тіло знало. Тіло повсякчас приймає сигнали, що надходять з квантового поля. Тіло Шерон знало про те, що її взяли на роботу, щойно агентство прийняло таке рішення. У випадку дівчини сталося так: рішення про прийняття її на посаду ухвалила комісія з чотирьох людей напередодні того дня, коли їй зателефонували (вона дізналася про це у свій перший день на роботі). Щойно це рішення ухвалили, воно одразу ж закодувалось і стало частиною колективного несвідомого. Коли того вечора вона лягала спати, її свідомість невпинно думала: отримала вона цю посаду чи ні. Доки Шерон спала, до її підсвідомості надійшло підтвердження від колективного несвідомого про те, що вона таки отримала цю роботу. Після пробудження її тіло вже «знало». Сни

Сни — це відверті бесіди, які ми ведемо зі своєю підсвідомістю та душею. Я вже впродовж двадцяти років спілкуюся зі своїми снами, і ці особливі стосунки з часом допомогли мені заглибитися в себе. Зчаста я не розумію, що сни намагаються донести до мене, проте все одно записую їх, адже знаю, що на все свій час. Інколи, читаючи свій щоденник сновидінь, я дивлюся на те, що наснилося мені два чи три місяці тому, бачу візерунки, яких досі не помічав, і раптом усвідомлюю, що саме сни намагалися мені сказати. Увага до власних сновидінь — це один зі способів слухання.

Для роботи зі снами велике значення має щоденник сновидінь. Він стає книгою таємничої мудрості, огорнутої символізмом. Спочатку, коли ми занотовуємо свої сни, нам відкриваються лише крихітні підказки, але книга сновидінь повсякчас поповнюватиметься новими снами, і врешті-решт ми помітимо візерунки та закономірності, і перед нами постане зовсім інша, повніша картина. Часом до нас «говоритимуть» окремі сновидіння, а інколи ми інтерпретуватимемо візерунки цілої низки снів, однак незмінним залишатиметься одне: ми повинні фіксувати в журналі сновидінь кожнісінький свій сон, адже це прояв нашої поваги до них.

Едґар Кейсі, якого зазвичай називають «найвеличнішим американським ясновидцем», казав, що сни виконують два завдання. Вони вирішують проблеми буденного життя людини, якій сняться, а також допомагають швидше реалізувати її нові потенціали. Ось що відбувається, коли ми дослухаємося до своїх снів: вони роблять нас кращими10.

Коли я повинен прийняти якесь важливе рішення, то завжди звертаюся за порадою до сновидінь. Цей процес називають «інкубацією снів». Перш ніж заснути, коли вже лежу в ліжку, я говорю своїй підсвідомості те, що мені потрібно. Це може бути щось на кшталт: «Сьогодні мені насниться сон, і я пам’ятатиму його, і сон цей буде про…» (те, що я шукаю). Повторюю цю афірмацію десять або двадцять разів, а тоді розслабляюся, адже знаю, що мій запит прийнятий. Я очікую, що підсвідомість відповість на цей запит, і зазвичай так і стається. Друзі дивуються моїй роботі зі снами, вони просто вражені тим, як це мені допомагає. Але що тут дивного? Саме так і має бути.

Хочу розповісти вам кілька своїх снів, які допомогли мені в минулому. Один із них стосувався важливого рішення, яке я мав прийняти наступного дня. Тієї ночі я потребував відповіді, тож попросив свою підсвідомість про сон, який таки отримав, і з нього довідався, що мав робити. Не буду детально розповідати це сновидіння, а оповім лише ту його частину, де знайшов відповідь, — я побачив, як отримую штраф за паркування в недозволеному місці. Я біг до своєї машини, знову й знову вигукуючи: «Чого